Якісне або кількісне інвестування

 Ми інвестуємо сьогодні, роблячи це заради майбутнього. Тому інвестор намагається визначити, що ж відбудеться в майбутньому. Відомості про майбутнє можна одержати двома різними методами. За допомогою прогнозу й за допомогою захисту.

Ті, хто роблять ставку на прогнозний метод, намагаються визначити майбутні досягнення компанії. Чи буде спостерігатися очікуваний постійний ріст її прибутку. Ці висновки можуть бути або засновані на дуже ретельному вивченні таких факторів, як попит та пропозиція в галузі, обсяг, ціна й витрати, або ж виходити з досить наївних спроб перенести лінію росту в минулому на майбутнє.

Якщо ці фахівці переконані в тім, що довгострокові перспективи дуже сприятливі, то вони майже завжди будуть рекомендувати до придбання певні акції, не приділяючи занадто багато уваги рівню цін, по якому вони продаються. І навпаки, ті інвестори, які покладаються на захист інвестицій, особливу увагу завжди приділяють аналізу рівня цін акцій.

Основна їх ціль - переконатися в істотному перевищенні дійсної вартості акцій над їхньою ринковою ціною. Це перевищення називається маржа безпеки. Вона необхідна для того, щоб "прийняти на себе" можливі в майбутньому "удари" несприятливого розвитку ситуації. У цілому, не настільки важливо піклуватися про довгострокові сприятливі перспективи, як бути впевненим у тім, що компанія продовжить свій бізнес і далі.

Прогнозний метод можна назвати якісним підходом. Він фокусирует увага інвестора на перспективах бізнесу компанії, керуванні нею, і інших не вимірюваних, хоча й дуже важливих, якісних факторах бізнесу.

Захисний метод можна назвати кількісним або статистичним підходом. Він зосереджує увагу інвестора на вимірюваних взаємозв'язках між курсом акцій і прибутком компанії, активами, дивідендами й т.д.

Таким чином, вибір "кращих" акцій ґрунтується на необхідності використання інвестором двох протилежних підходів.

У цей час прогнозного підходу дотримуються, напевно, більшість фахівців з інвестування. Вони вважають, що значення прогнозів розвитку бізнесу, якості керування, людського фактору мають більшу вагу в порівнянні з показниками, отриманими в ході вивчення фінансових звітів про діяльність компанії, її балансу й інших безпристрасних цифр.

Теорія інвестування Бенджамина Грєма на сто відсотків опирається на кількісний підхід. Однак він радив не дуже займатися з'ясуванням сильних і слабких сторін цих методів. Краще зосередити свою увагу не стільки на виборі окремих акцій, скільки на диверсифікованості свого портфеля інвестицій.

"Між іншим, загальноприйнята ідея диверсифікованості - говорив він, - це, принаймні, часткове заперечення амбіційних претензій на можливість вибору "кращих" акцій. Якби хтось міг безпомилково відібрати "кращі" акції, то від диверсифікованості своїх вкладень він ніс би лише збитки".

Уоррен Баффетт, хоча і є учнем Грєма, згодом злегка відхилився від підходу свого вчителя й успішно став застосовувати техніку Пилипа Фишера у вивченні якісного підходу компаній. Потім він говорив про свій підхід наступне: "Я на 15% інвестую як Пилип Фишер, і на 85% як Бенджамин Грєм".

У висновку варто відзначити, що інвестування на основі захисту - від переплати за акції й надмірної впевненості як свої власні судження - це краще рішення.

Адже прогнозний метод, це спроба вгадати майбутнє. Але, на жаль, майбутнє практично завжди невиразно. Темпи інфляції й коливання процентних ставок непередбачені. Економічний спад починається й закінчується зовсім випадково.

Геополітичні потрясіння, типу війни й терористичні акти, приходять без попередження. Доля окремих компаній і галузей часто виявляється протилежної очікуванням більшості інвесторів. Таким чином, інвестування на основі прогнозів - справа марне. Прогнози, так званих "експертів", менш надійні, чим підкидання монет.

Джерело статті: http://www.vyborakziy.ru