Як перестати працювати на «чужого дядька»?

Увесь світ уже не перший рік зачитується радами про шляху «для всіх» до фінансової волі й багатства із книг Роберта Кийосаки, найбільш відома з яких «Багатий тато, бідний тато». Загальний їхній зміст простий: богатим може стати кожний, треба тільки змінити свої звичні установки й напрям думок. У Росії література такого роду незмінно зустрічає як завзятих шанувальників, так і не менш завзятих супротивників, які переконані: все це застосовно «у них», а в нас особливої, російські, умови!

Але й тим, і іншим, незважаючи на наші особливі умови, якщо не багатства, те фінансової волі дуже хочеться. А в нинішній нестабільній фінансовій ситуації й поготів. Тому ми вирішили переглянути ради із книг про «багатого тата» творчо - як, властиво, і радить надходити Кийосаки.

У минулому випуску ми говорили про те, як розібратися з боргами. І переконалися, що цей досвід цілком актуальний і для Росії. Тепер спробуємо глянути на те, що говорить Кийосаки про грошові потоки і який із цього користь тим, у кого цих потоків-те... ну так, жалюгідні струмочки.

Чому не вдається розбагатіти, кинувши роботу?

Більшість російських читачів книг Роберта Кийосаки засвоїли: щоб стати богатим, треба перестати працювати «на дядька»  і почати робити щось своє. Зі здійсненням першої частини цього постулату, як правило, проблем не виникає. А от із другий... Загалом, деякі так і застрягли посередине: роботу кинули, а почати своя справа не зуміли.

Якщо читати книги Кийосаки уважно, то можна помітити: починати шлях до фінансового успіху він радить не з написання заяви про звільнення, а з перебудови власних мозків. Тобто: якщо установки стосовно грошей у вас залишилися ті ж, те нічого нового й не вийде - хоч із роботою на якесь підприємство, хоч без її.

Ну а щоб виробити правильні установки, потрібно розібратися з тим, що зараз у вас діється з вашими «грошовими потоками». Навіть якщо вважати там особливо нема чого, це нічого не міняє - ми адже ведемо мову про вправу в перебудові мозків.

Доходи й видатки, або Чому ми живемо «від зарплати до зарплати»

Більшість людей ведуть спосіб життя, що по-російському називається «від зарплати до зарплати». Тільки раніше бігали «перехопити до зарплати» до друзів і сусідів, а тепер - прогрес! - з'явилися кредитні карти й споживчі кредити. Отож, за твердженням Кийосаки, головна проблема отут у тім, що це саме «до зарплати» від розміру зарплати ніяк не залежить.

Пари днів назад чула слізну сповідь приятельки, що здійснила вічну жіночу предзимнюю мрію - купила  шубу. Торік з нагоди кризового скорочення зарплати Марина на шуби не дивилася й чудово почувала себе в синтепоновом пальто. Але нині в Марининой фірми справи покращилися, зарплата повернулася в колишнє русло - і душу не витримала виду хутра у вітрині. Тепер шуба висить у шафі, оскільки шкода - погода погана. А Марина ходить усе в тім же пальто, але з боргами на півроку вперед. І мріє купити машину. Ну а як ще в шубі по місту пересуватися?

Як відомо, робота звичайно розтягується на той обсяг часу, що на неї приділяється. Так і із грошима - їх завжди найдеться куди витратити незалежно від їхньої кількості. Завжди буде хотітися шубу поновее, машину получше. Як це ні парадоксально, по Кийосаки виходить, що це і є спосіб мислення «бедних», що НІКОЛИ не приведе до забезпеченості. Спосіб мислення «богатих» іншої: спочатку гроші треба вкладати в те, що приносить гроші, а вуж потім затариваться шубами й машинами.

Вкладення, які приносять гроші, це «активи». На противагу «пасивам» - вкладенням, які не тільки грошей не приносять, але ще й вимагають додаткових витрат.

Активи й пасиви: ваш пасив - чийсь актив! 

Не тільки Кийосаки, але практично всі консультанти по особистим фінансам дають пораду: щоб зрозуміти, чому у вас немає грошей, потрібно хоча б місяць вести облік видатків.

Я особисто, поразвлекавшись цією справою, виявила несподівані речі. На першому місці в статті «видатки», природно, виявилися виплати по кредитах - це сумніву й не викликало. А от на другому - витрати на ремонт і іншу експлуатацію наших із чоловіком начебто б досить дешевих машин, а також оренду гаража.

Загалом, витрати на властиво наше життєво необхідне харчування-вдягання виявилися десь на п'ятому або шостому місці після всього, що Кийосаки називає пасивами.

Зізнатися, ми, купуючи першу машину, уважали це «вкладенням». Ну як же, урятували гроші від інфляції, вклали в «річ». Правда, «річ» незабаром стала іржавіти й падати в ціні куди швидше, ніж рубль.

Так всі ми звикли вважати ознаками забезпеченості квартиру, машину, дачу. Ну хоча б шубу, нарешті. «Багатий тато» затверджує, що в   більшості таких вкладень виконують роль пасивів. Оскільки означають всі нові вкладення (видатки на ремонт, експлуатацію, податки й т.п.), а доходу не приносять. Навіть нерухомість, що  уважається надежнейшим вкладенням, не завжди виявляється активом. У чому в нас встигли переконатися ті, кого угораздило придбати квартири по іпотеці перед кризою. Звичайно ж, у надії, що їхня ціна може тільки рости й відсотки окупляться.

Разом: пасиви, що розростаються, тільки створюють видимість забезпеченості, а на ділі, навпаки, стоять на  шляхи до фінансової волі. Оскільки пожирають усе більше грошей і... вони-те й змушують вас працювати «на дядька». Ні, мова йде не про роботодавця. Справа в тому, що, як пише Кийосаки, практично будь-який пасив - це чийсь актив. Якщо ви купили машину в кредит, відсотки по ньому - актив банку-кредитора. На нього ви й працюєте, виплачуючи борг. Але навіть якщо машина чисто ваша, але стоїть на платній стоянці, ви збільшили активи хазяїв стоянки, яким платите. Завжди найдеться, кому на ваших пасивах заробити. А що в цей час робите ви?..

Про те, як теорія «багатого тата» про активи й пасиви працює в Росії, ми поговоримо в наступних випусках. Але колись складно не задатися ще одним питанням.

А навіщо все це треба?

Якщо ви ще не приперті боргами й важкими життєвими обставинами до стінки, звичайно залишати «щурячі перегони» - так Кийосаки називає життя «від зарплати до зарплати» із всі витратами, що збільшуються, на пасиви - не дуже-то й хочеться. Ні, звичайно, бути багатим і вільним хто ж не хоче. Але...

Скорочувати пасиви? Це що, уже й зайвих шмоток не купити заради якогось там майбутнього? Не-е-Е...

Для більшості людей навіть просто вести облік своїх видатків і доходів - не говорячи вуж про аналіз активів і пасивів, - нудно. Всі спроби цим зайнятися в найкращому випадку кидаються десь через місяць. А вуж про застосування отриманих у результаті знань на практиці й говорити не доводиться.

І отут складно знову не погодитися з Кийосаки: щоб опанувати його теорією на практиці, потрібна мета. У кожного окремо взятої людини вона може бути різної. Хтось замислюється про те, що не хоче жити в старості на мізерну  пенсію. Комусь дійсно потрібна своя квартира - просто тому, що жити ніде, а від держави нічого не світить. А когось каламутить уже чисто від однієї тієї думки, що він (вона) - чийсь актив. Загалом, головне - визначитися з метою, тоді з'явиться зміст і у всім іншому.

КОМЕНТАР ПСИХОЛОГА

«Той, хто вважає себе жертвою, не розбагатіє»

Максим СВИРИДОВ, консультант, коуч:

- У чому прав Кийосаки? Поки людина залишається незмінний у своєму сприйнятті, поки ситуація не зміниться всередині нього самого, обставини життя так чи інакше будуть повторюватися. Такий своєрідний «день бабака» або, як пише Кийосаки, «щурячі перегони». Реальні зміни почнуться тоді, коли він усвідомлює: він сам вибрав бути в цьому колі, і нічиєї провини (обставин, держави, роботодавця) у цьому немає. Тільки тоді, коли людина починає розуміти й приймати те, що й чому він вибирає, він починає щось будувати сам. Так, як він хоче. І це вірно й для особистого життя, і для родини, і для бізнесу.

Джерело: www.kp.ru