Виробництво меблів, як перспективний бізнес для невеликих міст

Малому й середньому бізнесу зовсім не просто розвиватися в сьогоднішніх реаліях вітчизняної економіки. За останні роки система торгівлі інтенсивно реорганізується на користь так званих «ретейлеров». Великі торговельні комплекси поступово поглинають малі підприємства, ведуть радикально-агресивну політику й, практично не залишають шансів на розвиток «слабких» конкурентів. Аналогічна тенденція має місце також у виробництві, фінансовій і банківській сферах, будівництві й т.д. Мабуть, тільки сфера послуг у меншому ступені піддається укрупненню й глобалізації.

Розглянуте явище у великій мері актуально для більших міст. У населених пунктах з населенням, скажемо, 50000 чоловік ситуація обстоит трохи інакше. У таких містах займатися приватним підприємництвом значно легше. Навіть оформлення документів, здачі звітів проходять у рази швидше й простіше, ніж у великих містах.

На відстані від мегаполісів цілком реально розвивати торгівлю, сферу послуг і навіть виробництво. Одним з розповсюджених видів промислової діяльності в малих містах є виробництво меблів.

Ємність меблевого ринку Росії в 2007 році склала порядку 4 млрд доларів. Чисельність населення Росії становить близько 150 млн чоловік. Усредняя показник для населеного пункту з населенням в 50000 чоловік, можна припустити, що ємність меблевого ринку такого міста складе біля одного мільйона доларів. Ця цифра, звичайно ж, дуже приблизна, але, проте, звучить «обнадеживающе» для десятка невеликих підприємств на периферії. Слід зазначити, що існує динаміка росту ємності меблевого ринку в середньому на 30% у рік.

У великих містах частка праці в собівартості меблів вітчизняного виробництва становлять близько 50%. У малих населених пунктах ця цифра ще вище, тому що, по-перше, істотно нижче непрямі видатки; по-друге, значно нижче рівень заробітної плати по галузі. Ціни ж на продукцію, саме відрізняються не набагато.

Як бачимо загальна економічна ситуація розташовує до меблевого виробництва в невеликому місті.

Для відкриття такої справи необхідні зовсім невеликі капіталовкладення, а саме: устаткування; оренда приміщення (найчастіше в малому населеному пункті це не є проблемою); комп'ютерна техніка (необхідна для розрахунків розкрою матеріалів); програмне забезпечення (рівень сучасних «меблевих» програм дозволяє «розкласти по поличках» готовий виріб, максимально ефективно розкроїти заготівлі, розрахувати кошторис, звістки облік); оформлення документів. Сума таких капіталовкладень складе кілька тисяч доларів, що цілком прийнятно для кредитування.

По логіці відкритими залишаються два питання: поставка матеріалів і збут готової продукції. Що стосується першого, то на сьогоднішній день існує велика кількість компаній, які поставляють всі асортименти матеріалів і фурнітури, виконують попередню обробку (розпив, фарбування й ін.).

Щодо збуту. Більше половини меблевої продукції виготовляється на замовлення. У невеликих містах ця цифра значно вище. Розмістити про себе інформацію й ефективно неї поширити в населеному пункті з населенням в 50000 чоловік не вимагає більших фінансових витрат і витрат часу.

Резюмуючи вищесказане, хотілося б виділити наступне: почати меблеве виробництво в невеликому місті не складно, особливо, якщо є інженерне утворення. Навчити окремим процесам праці найманий персонал також нескладно.

З огляду на, що попит на меблі росте трохи вище росту рівня добробуту населення, даний вид підприємництва для малих міст можна сміло віднести до перспективного бізнесу.

Автор: Сергій Чурпий