Спонукуване й нерухоме майно: у чому принципова різниця?

Принципове розходження між спонукуваним і нерухомим майном продиктовано самою природою речей. Гроші, коштовності, плаття, книги, предмети мистецтва, etc. у принципі переміщувані. Склав, занурив і повіз в інші межі. З будинком або квартирою такого не вийде - на собі не відвезеш.

Деяким виключенням із природи речей був хіба що лідер лівійської революції полковник Каддафи, що всюди їздив зі своїм бедуїнським наметом, у ньому привільно ночуючи. Втім, під час його останньої поїздки в Нью-Йорк на Генасамблею ООН розкинути намет йому не дали й він поневірявся безпритульний, підтверджуючи тим велику чинність сформованого порядку. Якийсь порядок має важливі цінові слідства. Ринок нерухомості по необхідності сегментований, і дуже сильно сегментований. Квартиру не перевезеш із того місця, де вона в рази дешевше. Отчого досить убоге житло в Москві може коштувати стільки й навіть більше, ніж хороми в Берліні. Природа речей, нічого не поробиш, а стройкомплекс м. Москви, пізнавши закони природи, розумно (для себе) їх використовує. Але сегментированними - нехай і в трохи меншому ступені - є також і ринки труднодвижимости й тяжелодвижимости. Дивлячись за кордоном на чудовий шкап або буфет і дивуючись його смішній ціні, у той же час із гіркотою усвідомлюєш: «А що пуття?» На собі його однаково не потягнеш, а якщо навіть і потягнеш, за перевагу обдеруть так, що трохи не здасться. Добре було б відправити вагон малою швидкістю, але й у почесних залізничників нашого часу тарифи такі, що меблі будуть золотий. Те ж саме ставиться й до тяжелодвижимости. Який-небудь витончений виріб, але з каменю або чугуния - і що накажете з ним робити? Тільки подивитися так відійти. У цьому змісті відвідувати на чужині блошині ринки - одна прикрість, а зате вітчизняні торговці меблями й іншими предметами тяжелодвижимости свою справу знають і охулки на руку не кладуть. Хоч і не сотні відсотків профіту, як у стройкомплекса, а все на тій же лінії. Але от, здавалося б, ринок предметів ширвжитку, під яким розуміють носильні речі, повинен бути малосегментированним. Сорочки, плаття, туфлі, не говорячи вже про исподнем - тим більше дамському исподнем, - досить легко укласти у валізу, і особливої переваги вони не дають. Здавалося б, по носильних речах, які суть легкодвижимое майно, принцип вирівнювання цін повинен діяти. У чинність тієї простої калькуляції, що переліт туди й назад до Франкфурта (тим більше - до Берліна) плюс дві ночі в готелі плюс накладні видатки однаково у випадку ремонтировки й екіпірування легко відбиваються - і навіть із перевищенням - порівняно з таким же екіпіруванням у багатофункціональному торговоразвлекательном центрі в місті Москві. Так що навіть не дуже зрозуміло, із чого ті комплекси живуть. Імовірно, зі своєї головної функції - створювати дамське щастя. Товар нудний, ціни немилосердні, зате можна торговоразвлекаться хоч щодня. Тоді як у Берлін не тільки щодня, але навіть і щотижня не наїздишся.

Джерело: www.rosbankjournal.ru