Сорос, Кругман, Рубини: Коли й чим все це закінчиться?

Нуриєль Рубини, глава RGE-Monitor: "Цього року рецесія не завершиться": Зараз уже абсолютно ясно, що це гірша фінансова криза, економічна криза й рецесія із часів Великої депресії. Багато хто з нас передбачали це заздалегідь, а тепер це стало зрозуміло всім.

Гарна новина укладається в тім, що ще півроку назад існував реальний ризик нової великої депресії, але правительство США, як і правительства інших країн, спробували неї запобігти. Думаю, що влади в якийсь момент заглянули в безодню: побачили, що економіка в США й в усьому світі скорочується зі швидкістю в 6% у рік і більше, і вирішили застосовувати всі наявні в арсеналі кошти. Таким чином, на мою думку, вони трохи знизили ризик депресії. Він не скоротився до нуля, але все-таки навряд чи мир виявиться в стані депресії найближчим часом.

Економісти в основному дивляться на речі куди більш оптимістично. Експерти вважають, що ми вийдемо з негативного росту ВВП у мінус 6% у позитивний у другій половині цього року - тобто в червні рецесія завершиться. До четвертого кварталу 2009-го, як припускають консенсус-опитування, ріст стане позитивним і складе близько 2%, а в наступному році - більш ніж 2%. Якщо порівнювати мої погляди із цією новою загальною думкою авторів макроекономічних прогнозів, то я просто страшний песиміст.

Мабуть, можна погодитися з тим, що темпи скорочення економіки знижуються. Але все-таки вони дуже високі. Я припускаю, що економіка буде скорочуватися весь рік, із цифри в -6% до -2% під кінець року (а не +2%). А також у наступному році ріст буде дуже повільним: не більше 0,5%, а не 2%, як передвіщається більшістю. Рівень безробіття цього року стане вище 10%, і в наступному році, імовірно, наблизиться до показника 11%. Таким чином, у наступному році економічна ситуація усе ще буде відчуватися як рецессивная, навіть якщо формально рецесія вже буде завершена.

Прогноз ситуації для Європи і Японії, як на цей рік, так і на наступний, ще більш сумний. У більшості розвинених країн економічна ситуація буде гірше, ніж у США - з ряду причин, що включають структурні проблеми в Японії й слабкі відповідні урядові міри в зажин.

Ситуація у фінансовій системі - дуже важка. Багато банків дотепер неплатоспроможні. Якщо ми не хочемо одержати, як Японія, банки-зомбі, то краще скористатися рецептом Швеції: націоналізувати неплатоспроможні банки, очистити їхній баланс, розділити їхні активи на гарн і проблемні, і як можна скоріше продати назад у приватний сектор.

Що стосується відповідних економічних заходів, то в одночасному ослабленні монетарної політики й зниженні податків немає непослідовності. Кожна із цих мір повинна стимулювати попит, а ослаблення монетарної політики до того ж приводить до полегшення кредитування.

Звичайно, ситуація, у якій економіка страждає як від недостачі ліквідності, так і від проблем із платоспроможністю й неможливістю взяти кредит - це не та ситуація, у якій традиційна монетарна політика буде добре працювати. Потрібно вживати також якісь нестандартні монетарні міри, а також потрібно вирішувати проблему з банками. І ще потрібно фінансове стимулювання, тому що в економіці обвалюється кожний елемент: споживання, інвестиції в житлове будівництво, інвестиції в нежитлове будівництво, капіталовкладення, запаси, експорт. Єдине, що отут може допомогти - зниження податків.

Але фіскальна політика не може вирішити проблеми із кредитами, і вона не безкоштовна. У найближчі кілька років до державного боргу США додасться ще біля $9 трлн.

[Економіст] Нил Фергюсон сказав, що наступив кінець ери "фінансового важеля". Але це не так. Зменшення частки позикового капіталу (делеверидж) не відбувається. За нами залишаються всі фінансові зобов'язання по житловому секторі, по банківських і фінансових установах, по корпоративному секторі, а ми зараз збираємося усуспільнити ці прострочені борги й поставити їх на баланс правительства. Тому державний борг і росте.

При проблемі надлишкового боргу його можна перетворити в акціонерний капітал. Так відбуваються корпоративні реструктуризації: незабезпечений борг конвертується в акціонерний капітал. Те ж саме можна зробити й з ринком житла. Але ми не здійснюємо таку конвертацію - ми звалюємо державний борг зверху на приватний, щоб усуспільнити понесені збитки. У якийсь момент права сторона балансу держави (зобов'язання й капітал) може "лопнути по швах", і якщо таке відбудеться, це буде просто катастрофа. Тому, хоч нам і потрібно короткострокове фінансове стимулювання, але треба думати й про довгострокову фіскальну стабільність.

Джордж Сорос, фінансист: "США загрожує стагфляція":У поточної ситуації є дві головних обставини, що заслуговує згадування. Перше - це крах фінансової системи, який ми неї знали. Після банкрутства Lehman Brothers 15 вересня фінансова система, по суті, припинила функціонувати. Життя в ній доводиться підтримувати штучно. У той же самий час шок фінансової системи найсильнішим чином впливав на реальну економіку, що ввійшла в штопор, і цей процес виявився глобальним.

Друга обставина - те, що фінансова система звалилася під своєю власною вагою. Це суперечить поширеній думці, що фінансові ринки автоматично прагнуть до рівноваги, а ця рівновага порушується зовнішніми чинностями, зовнішніми потрясіннями. Ці потрясіння, по теорії, повинні були відбуватися випадково. Ринки повинні були самостійно коректуватися. Ця парадигма виявилася помилковою. Тому ми маємо справу не тільки із крахом фінансової системи, але й із крахом старої картини миру.

Давайте визнаємо: протягом 25 років ми споживали більше, ніж провадили. Наслідку цього життя не по коштам акумулювалися головним чином у житловому й фінансовому секторі, і тепер всі ці заборгованості покладені на все суспільство. Жаль, звичайно, що поки що ми націоналізували тільки зобов'язання банків, а не їхні активи. Думаю, правильно, що ми розширюємо державне кредитування для заміни упалої системи кредитування, і що ми зараз виявилися в ситуації дефляції.

Коли потік кредитів поллється заново, відбудеться різкий поворот - страх дефляції зміниться страхом інфляції. Буде дуже сильний тиск із вимогою підняти ставку, і її ріст може придушити відновлення. Таким чином, ми зштовхнемося з політичним процесом попеременного стримування й стимулювання ділової активності - стагфляцією, схожої на ту, що була в США в 1970-х, тільки тяжелee. Але це ще успішний результат - у порівнянні з тим, що могло б трапитися, якби ми не діяли.

Що стосується регулювання - потрібно усвідомити, що стара теорія є помилкової, і ринки насправді схильні до появи міхурів. Ринки створюють міхури, отже, вони повинні регулюватися. Але із цим важливо не переборщити. Хоч ринки й недосконалі, регулятори ще більш недосконалі: вони не тільки люди, але ще й бюрократи, і схильні піддаватися політичним впливам. Тому ми повинні зберегти мінімальне регулювання, у той же час усвідомлюючи, що ринки нестабільні по своїй природі.

Стать Кругман, лауреат Нобелівської премії 2008 р. по економіці: "Америка повинна вчитися соціалізму в Європи"За два останніх роки норма заощаджень у США піднялася з нуля до 4%. Це усе ще нижче історичних показників, але все-таки нагромадження поступово з'являються. По ідеї, вони повинні бути перетворені в інвестиції, але на інвестиції зараз попит невеликої. Зміст цього типу рецесії саме в тім, що сума, що ми колективно хочемо відкласти, більше, ніж сума, що ми колективно хочемо інвестувати. У цьому проблема, і обійти її не можна.

Мені здається, є дві більших структурних зміни. Перше - зменшення ролі фінансового сектора в економіці. Ми перейшли від економіки, у якій спочатку 4%, а потім 8% ВВП надходили від фінансового сектора, усе більше й більше, так що на піку фінансовий сектор провадив 41% прибутки. І немає причин думати, що в результаті цього у світі з'явилося щось реальне. Ці надзвичайно добре оплачувані банкіри, по суті, просто знаходили нові способи звалити ризики на інших людей.

Як я вже писав, нам знову потрібний нудний банківський сектор. Весь цей сектор високих фінансів виявився попросту деструктивним, і багато в чому це пов'язане з регулюванням. Фінансовий сектор розбухав, і відповідно також ріс його політичний вплив. Тобто, дерегулирование привело до надмірно роздутих фінансів, що привело до подальшого дерегулированию, і це породило того монстра, що зжер світову економіку.

Не можна також упускати важливість соціальної мережі безпеки. Більшість прогнозів говорять, що в Європейському Союзі цього року буде навіть більше глибока рецесія, чим у США. Тому, з погляду макроменеджменту, у Європі не дуже справляються зі своїми завданнями, і причин тому трохи: Європейський Центральний банк занадто консервативний, а європейці занадто повільно зважуються на фінансове стимулювання. Однак із цієї сторони Атлантики людське горе буде сильніше, тому що європейці не втрачають свою медстраховку тоді, коли вони втрачають роботу. Коли американець втрачає роботу, він падає в прірву.

Джерело: www.bishelp.ru, за матеріалами: www.slon.ru