Шахтарів підсаджують на хімію

Німецький холдинг RAG проводить реструктуризацію. Це частина плану місцевого правительства — у ході ліквідації вугільної галузі перекласти частина соціальних зобов'язань влади на плечі хімічного бизнесавлас Рязановхолдинг RAG (Ruhrkohle Aktiengesellschaft) — єдиний постачальник вугілля в країні. У середовище 12 вересня правління RAG оголосило про реорганізацію власної структури й об'єднанні приналежних йому активів у хімії (Degussa), енергетиці (STEAG) і нерухомості (RAG Immobilien) у нову компанію Evonik Industries. У нову структуру не ввійдуть збиткові вугільні активи, нині фінансовані правительством. Розбиратися ж із проблемами вуглярів тепер буде спеціально створений фонд, якому й віддадуть контрольний пакет акцій Evonik. Гроші на закриття шахт і допомоги шахтарям цей фонд повинен заробити сам або за рахунок продажу акцій Evonik, або за рахунок дивідендів цієї компанії. Втім, фонд може сподіватися й на госфинансирование.

Чому ж приватної компанії RAG доводиться займатися социалкой? Німецьке правительство надійшло досить грамотно. Якщо раніше воно прямо витрачало гроші на шахтарів і шахти, то тепер вирішило «цю крамничку прикрити». І реципієнт дотацій, RAG, був змушений сам придумати таку схему своєї реструктуризації, при якій у компанії залишається шанс на державну допомогу. Однак тепер і RAG, і новій структурі прийде попрацювати як треба. Evonik — над капіталізацією, для чого після висновку за баланс збиткового вугілля вже створені всі умови. А RAG - над своїми прямими обов'язками, найшвидшою ліквідацією вугільної галузі країни разом з усіма її проблемами. Адже до 2018 року фінансова допомога влади, спрямована на підтримку вуглярів, буде майже повністю зупинена.

Чи будуть постраждалі? Уже є. Це хімічний бізнес Degussa, змушений витрачати частину прибутку на шахтарів, а не на власний розвиток.

Гроші — у шахти

Дотації вугільної галузі в Німеччині складаються з декількох частин і містять у собі властиво субсидування виробничої діяльності (покриття різниці між собівартістю видобутку вугілля і його ринковою ціною), а також відшкодування витрат на закриття шахт, виплату пенсій і допомог колишнім шахтарям і підтримка законсервованих вироблень у безпечному стані. Рішення подібних питань у Росії було радикальніше, однак у Німеччині в шахтарської проблеми політичнаа тридцятилітній виявилася набагато більше вагомою. Справа в тому, що колишні й нинішні трудівники вибою є коштовним електоральним ресурсом для СДПГ, під час перебування якої у влади дотації вуглярам доходили до 5 млрд євро в рік (удвічі більше, ніж зараз). До речі, очолює RAG колишній міністр економіки в правительстве Герхарда Шредера — Вернер Мюллер.

Після зміни влади в Німеччині господдержку вугільної галузі (як, втім, і ряду інших напрямків економіки) було вирішено скоротити. Однак СДПГ, що мобілізувала профспілки на опір планам правительства, домоглася того, що, по-перше, дотації будуть скорочуватися поступово й зійдуть на немає тільки через десять років (разом із самим видобутком вугілля, заміщеної імпортними поставками), а по-друге, частина тягаря соціальних видатків буде перекладена на нинішнього власника шахт, тобто RAG. У ході реструктуризації холдингу цими завданнями буде займатися спеціально створений фонд, що стане власником Evonik і наповнюватися буде за рахунок її прибутку.

Значний обсяг коштів нова компанія планують одержати в ході IPO на Франкфуртской біржі — провести його передбачається в наступному році. Це рішення було не єдиним для RAG способом залучення грошей. Зовсім недавно холдинг міг їх одержати - з Degussa була готова об'єднатися інша німецька хімічна компанія, Lanxess. Однак, за словами глави Degussa Клауса Єнгеля, ця угода була відкинута, оскільки керівництво RAG порахувало, що зможе збільшити капіталізацію активів, якщо буде продавати їх не вроздріб, а разом (динамічна хімія плюс стабільні, але не дуже дохідні енергетика й нерухомість), і що стратегія розвитку Degussa орієнтована на більше інноваційні й високорентабельні види діяльності, чим в Lanxess.

Не виключено, що не останню роль у рішенні зберегти Degussa у складі RAG зіграло бажання холдингу одержувати стабільний дохід для перерахувань «вугільному» фонду замість того, щоб відразу наповнити його грошима, вирученими в ході можливого продажу Degussa корпорації Lanxess.

Корова Evonik. Методи доїння

Керівництву нової компанії згодом прийде вирішувати два завдання. По-перше, знайти й зацікавити потенційних інвесторів у придбанні її акцій. Швидше за все, це буде зробити не дуже складно: у свій час інтерес до покупки Degussa крім Lanxess проявляли багато корпорацій, у тому числі й російські. По-друге, прийде подумати й про те, де взяти гроші на виплати вугільної галузі. ДО 2018 року на останніх вісьмох німецьких шахтах видобуток буде припинена, а разом з нею буде урізана й фінансова допомога з боку влади. Якщо зараз Evonik витрачає на підтримку «чорної» частини RAG близько 170 млн євро в рік, а держава — 2,4 млрд, то за десять років картина поміняється. Держава має намір перевалити на плечі Evonik ще частина своїх зобов'язань - за десять років компанія повинна перелічити до фонду в цілому 5 млрд євро, тобто по півмільярда в рік.

Один зі способів вижимання з Evonik грошей на підтримку вуглярів — продаж фондом акцій свого ключового активу. Однак навіть за половину бізнесу з оборотом в 15 млрд євро можна виручити куди більше необхідних 5 млрд. Але як фонд, що офіційно є некомерційною організацією, буде використовувати «надлишки» - зовсім незрозуміло. (Втім, неясні й багато деталей реструктуризації, особливо компенсація акціонерам RAG за передачу активів у власність фонду. Про подробиці цих операцій, імовірно, незабаром стане відомо багато нового й цікавого. По наших відчуттях, частина з них може мати корупційний характер, так що можливо появу й скандальні новини.)

Якщо ж джерелом доходів фонду стане прибуток Evonik, то неважко прикинути, у що це може вилитися. Прибуток Degussa (а дві третини доходів нової компанії формує саме вона) торік склала близько 1,4 млрд євро (у тому числі за рахунок продажу деяких активів), і відрахування третини цієї суми в «вугільний» фонд стане для неї тяжким тягарем.

У той же час, на думку Клауса Єнгеля, розвиток Evonik може відбуватися тільки по інноваційному шляху, що вимагає більших інвестицій у наукові розробки. Діяльність нової компанії повинна бути сфальцьована на виробництві нових матеріалів (особливо для транспортних засобів і електронної техніки), товарів для охорони здоров'я й компонентів енергетичного встаткування. Особливі надії керівництво корпорації покладає на розвиток нано— і біотехнологій.

Однак якщо на Evonik через кілька років буде навалений вантаж соціальних зобов'язань перед вуглярами (а єдине, що її зв'язує з вугільною галуззю, — їй не повезло виявитися в RAG), те в компанії можуть виникнути проблеми з поліпшенням фінансових показників і залученням інвестицій. «Соціальна відповідальність» у цьому випадку може поставити хрест на перспективах розвитку Evonik взагалі й інноваційного хімічного бізнесу зокрема.