Секрет мільйонерів, або В чому різниця між жадібністю й ощадливістю

Ця історія для тих, хто шукає відповідь на питання про природу багатства. І спроба зрозуміти, що ж важливіше в бізнесі - розум, удачливість, відсутність совісті? Про це міркує політолог Георгій Бовт  

Cпор за копійку

Справа була на початку століття. Микола пригощав на своєму заводі в Питере московських гостей. Сам був тамадою. Розповів про секрет иживания:

- От всіх конкурентів постріляли-поубивали, крім мене. А чому? А тому, що я формально ніколи й не був власником, не володів великими пакетами акцій так, простий керуючий.

Оспівав хвалу холостяцькому способу життя, що личить щирому бізнесменові, всю душу й увесь час вкладивающему тільки в справу. А сам цікавим був його тост-розповідь про переговори із главою стародавнього французького роду - власників неабиякої частини зернового ринку Європи.Переговори були нелегкими, ішли кілька місяців. Нарешті, Микола їде підписувати контракти на французьке узбережжя. І отут переговори знову затягаються.- Останні пари доби ми майже не залишали переговірну й сперечалися буквально за пари сантимів, - гордо розповідав він. - Нарешті, прийшли до угоди, підписали всі папери й вийшли на повітря з червоними від недосипання очима.Тоді французький мільйонер запросив партнера, як прийнято в таких випадках, відсвяткувати контракт. Для цього неподалік була пришвартована розкішна яхта - з басейном і блискучими дівчинами вже в ньому, з музикантами на палубі, з виписаним з Парижа «п'ятизірковим» кухарем, з офіціантами, які з працею піднімали цебра з льодом, в яких спочивала іранська чорна зерниста ікра...Російський бізнесмен відразу підрахував, скільки це все коштує, з обліком того, що яхта в повної готовності чекала закінчення переговорів.- И я запитав француза: «Слухай, ми два дні сперечалися про суму, що в тисячі разів менше, ніж вартість цього банкету. Треба було?» Француз блиснув було гнівно оком, але зрозумів, що жартую, і лише поплескав мене по плечу... Так вип'ємо за творчість, за кураж в бізнесі, за бізнес як творчість!От питання, що рано або пізно задасть собі кожний здоровий мужик: чи готовий він два дні не є - не спати, сперечатися за п'ять копійок і відкладати заради цього вже оплачена вечеря ценою в п'ятсот рублів? Чи готовий визнати, що це розумно? Якщо так - тоді питання про зв'язку мозкових здатностей з кількістю грошових знаків для нього очевидний.Везунчиков лише 7%Адже дійсно успішні бізнесмени працюють по двадцяти годин в доба просто тому, що їм це подобається. Гроші-Те в них уже є на найближчі пари сотень років.Але бізнесмени так улаштовані. Статистики-Соціологи це давно вивчили й навіть виявили, що таких людей в будь-якому суспільстві завжди набереться 5-7%. І збільшення цього числа суспільству не треба, інакше комусь буде захоплюватися іншими, теж іноді небезкорисними для країни, видами діяльності: присвячувати полжизни винаходу, скажемо, методу операції на серце, щоб що хворіють могли радуватися життю; або будівництву Собору Василя Блаженного; або написанню дев'яти симфоній; просто дітей ростити...Але, в самій справі прав Микола - який-небудь там Уорренн Баффет (мультимільйонер. - Ред.) вкладає в угоду натхнення й куражу не менше, ніж Бетховен. І музикантові, і спекулянтові важливіше сам процес творення, а не передчуття витрати дивідендів від успіху заходу.Мало того, справжній бізнесмен зобов'язаний бути жадібним. Інакше він не буде богатим. Це теж описано вченими. Популярний такий приклад. Баскетболісти високого класу одержують приблизно по 5 млн дол. в рік. Але тільки лічені одиниці з них скапливают до 30 років 15 млн дол. Тому, що більшість спортсменів веде стиль життя, що називається «гіперспоживання». У те же час лише менш 5 тисяч із майже 100 тисяч американських сімейств заробляють 5 млн дол. в рік. Переважна більшість із тисяч американських мільйонерів ніколи в життя не одержували й цієї суми, але стали мільйонерами (нехай коли їм стало вже за 50). Практично всі вони відрізняються ощадливістю. Той же Баффет славиться феноменальною скнарістю. Але! По відношенню д самому себе. Більшу частину своїх грошей він просто віддає хворим дітям. Знову питання: чи вважаєте ви розумним працювати по 20 годин в доба без вихідних, заощаджувати навіть на їжі, воліючи, як Баффетт, недорогі гамбургери? І при цьому роздати свій заробіток нужденної?Або, якщо наблизитися до російських реалій: чи готові ви по 20 годин в доба вловлювати сигнали начальників в бюрократичному закладі, щоб тиждень в рік відпочивати дорого, але однаково не там, де хотілося з дитинства, а там, де будуть потрібні люди поблизу? Це адже теж варіація на тему «Якщо ти такий розумний...»Зовсім інша, трагічна історія - про рівень життя в країні, про розшарування суспільства на досить богатих і украй бедних. Про ситуацію, при якій люди просто не можуть чесно й вільно відповідати на питання про розум і гроші, не мають фактично права вибору, стати Баффетами-А-Ля Николаями або жити по іншому, своєму розумінню, коли їм просто треба якось виживати. І лихо, якщо для елементарного виживання 93-95% населення повинні жити по правилах, які начебто б природні для описаних ученими 5-7% членів суспільства. Просто для більшості вони - змушені.Джерело: www.aif.ru