Поза конкуренцією: Жінки не люблять состязаться, навіть якщо напевно переможуть

У російському правительстве після трирічної перерви знову жінки, а в російському бізнесі - зовсім інша тенденція. За даними аудиторів Grant Thornton, частка російських жінок серед керівників верхньої ланки в російських компаніях зменшується. В 2004 р. вона становила 42%, в 2007 р. - 34%.

Втім, до американських рівнів дискримінації Росії ще далеко: у США жінками виявилися тільки 23% керівників. «Те, що участь жінок у вищому керівництві компаній за останні три роки у світі практично не виросло, можна назвати невтішним підсумком», - шкодує виконавчий директор напрямку «Міжнародні стандарти» Grant Thornton Єйприл Маккензи. Якщо жінки не уступають чоловікам в інтелекті, чому їх так мало серед перших осіб у бізнесі, науці й політику?

ве жінки, доцент економіки Стєнфордского університету Мюриель Нидерле й доцент економіки Пітсбургського університету Лиз Вестерлунд, знайшли аргументовану відповідь*. У їхньому експериментах сильна й слабка стать при рівних досягненнях показали зовсім різне відношення до конкуренції.

НЕЖІНОЧА БОРОТЬБА

«Ми з'ясовували, як різниться прагнення до суперництва в чоловіків і жінок і які економічні висновки випливають із цих розходжень», - повідомляють Нидерле й Вестерлунд. Для цього економісти створили своїм випробуваним рівні умови для інтелектуальної боротьби й запропонували вибір: вступити в неї або гідно відмовитися. Чимало часу пішло на вибір тесту, у якому розуми статей були б рівні під силу. Відомо, що чоловіка швидше жінок відгадують анаграми й більше сильні в рішенні абстрактних математичних проблем. Жінки, однак, гарні в арифметичних підрахунках. Шляхом проб і помилок учені нарешті підібрали вправу, з яким чоловіки й жінки справлялися приблизно однаково: додавання двозначних чисел на час.

Добровольці - 40 старшокурсників і 40 старшокурсниць університетів Пітсбурга й Карнегі-Меллон - повинні були вирішити максимум прикладів на додавання за п'ять хвилин. За кожну правильну відповідь вони одержували по $0,5. На наступному етапі вчені змінили оплату з відрядної на конкурсну: учасників розбили на групи по чотирьох людини й повторили тест. Гроші одержав тільки той, хто вирішив більше всіх завдань у кожній четвірці, - але вже по $2 за кожну правильну відповідь.

Подивившись на результати, Нидерле й Вестерлунд переконалися, що завдання було обрано правильно. Жінки й чоловіки в обох раундах майже зрівнялися в продуктивності. Перемогу в конкурсі теж розділили приблизно нарівно: змагання виграли 11 жінок і 9 чоловіків. Настала черга головної частини експерименту.

Тепер кожному учасникові запропонували вибір: зробити вже знайому роботу й одержати відрядну оплату, як у першому раунді, або спробувати щастя в конкурсі, як у другому. На турнір мало сенс іти тому, хто міг розраховувати на перемогу. І отут з'ясувалося, що чоловіки й жінки при рівних фактичних здатностях оцінюють їх зовсім по-різному. Турнірну схему вибирали, сподіваючись перемогти, 73% чоловіків і всього 35% жінок. Цікаво, що учасники робили вибір між відрядною оплатою й турніром майже незалежно від своїх результатів. «Відмінники» із чоловіків прагнули до змагань навіть ледве менше «хорошистов», а «відмінниці» уникали їх так само, як і «двоечници».

Може бути, жінки ухиляються від змагань, тому що їм неприємний сам процес, подумали організатори й улаштували змагання заднім числом. У четвертому раунді учасники могли ще раз зарахувати собі результати першого тура, вибравши між відрядністю або оплатою за правилами турніру. Оскільки змагання насправді не відбувалося, на вибір впливав не страх перед конкуренцією, а лише суб'єктивна оцінка власних минулих успіхів. І цього разу в чоловіків вона виявилася значно вище, ніж у жінок. Застосувати конкурсні умови до минулих успіхів погодилися 25% жінок і 55% чоловіків.

ЕКОНОМІКА ПОМИЛКИ

Установивши, що старшокурсники воліють при можливості конкурувати, а старшокурсниці - від конкуренції увильнуть, Нидерле й Вестерлунд узялися розрахувати економіку процесу. Якщо здатна людина із шансами на перемогу ухиляється від участі в конкурсі, він втрачає можливість заробити - за 15 правильних відповідей міг би одержати $30, а відрядна оплата складе тільки $7,5. А той, хто за відведений час здолав тільки сім прикладів, втрачає тверді $3,5 заробітки, вступаючи в конкурс із незначними шансами на перемогу.

Упущена вигода здатних, але боязких дам у третьому раунді досягла майже $100. Зайво самовпевнені учасниці втратили, катуючи щастя, $34. У чоловіків складалася зовсім інша картина упущених доходів: витрати від неучасті в турнірах - $12, втрати самовпевнених гравців - $57. Таким чином, сумарні втрати жінок майже в 2 рази перевищили сумарні втрати чоловіків - от вона, ціна дамської боязкості, вибору синиці в руках замість журавля в небі!

Отут можна було б привести класичні міркування нобелівського лауреата Дєниела Канемана й Амоса Тверски про те, що людині властиво перебільшувати ризик втрат, утримуючи себе від потенційно вигідних підприємств. Про те, що жіночий страх сильніше чоловічого, свідчить половина досліджень на цю тему (інша половина не виявляє різниці між статями). Але Нидерле й Вестерлунд наполягають на тому, що ризик втрат і страх змагань ні при чому - розходження в поводженні чоловіків і жінок повністю пояснюються різною їхньою впевненістю у власних успіхах. Звичайно, якщо мова йде про стерильні умови лабораторного експерименту.

Співчутлива про мале число жінок-керівників Єйприл Маккензи з Grant Thornton почасти згодна з узагальненнями американських економістів. «Між двома полюсами - вільним бажанням жінок не йти в керівники і їхня зовнішня дискримінація - лежить багато варіантів», - говорить Маккензи. Роль матері теж ніхто не скасовував, підкреслює вона: «Дуже поважна причина не йти наверх - бажання віддавати свій час дітям. Ми нічого не можемо поробити з тим, що родити можуть тільки жінки. Стабільна родина - дуже важливий внесок у світову економіку».

Частка жінок у керівництві російських компаній падає - схоже, конкуренція за посади в бізнесі росте на відміну від конкуренції за міністерські портфелі. Самий час нагадати жінкам про їхню секретну зброю. Набанита Датта-Гупта з датського Інституту соціальних досліджень, Андерс Поульсен з Університету Східної Англії й Марі-Клер Виллеваль із Лионского університету проробили роботу**, дуже схожу на експеримент Нидерле й Вестерлунд, але з іншим прицілом. Їх цікавило, як впливає на вибір конкурентної або відрядної схеми стать партнера по грі.

Всупереч поданням радикальних феміністок з'ясувалося, що чоловік зовсім не прагне при всякому зручному випадку показати свою перевагу над слабкою статтю. Якщо перед ним жінка, дух суперництва в чоловіка слабшає, і він частіше вибирає схему без конкуренції. От отут-те жінці самий час поміняти правила гри й перемкнутися на схему «переможець одержує всі».

Автор: Михайло Попов