Потік ідей

Багатосерійна комедія положень «Щасливі разом» - хит сезону. Стартувавши навесні 2006 р. на телеканалі ТНТ, до зими цей серіал, по даним TNS Gallup, став самим популярним ситкомом у молоді, а в перші ж два дні показу у вересні 2007 р. і зовсім зібрав рекордну аудиторію. Сімейні проблеми Гени Букина близькі й зрозумілі вітчизняному глядачеві. Хто б міг подумати, що батьківщина цього героя - США?

Широкому глядачеві й невтямки, що він дивиться адаптовану версію американської киноєпопеи Married... With Children, що з 1987 р. ішла на телеканалі FOX 10 років підряд. Перше ніж потрапити в Росію, шоу встигло вийти ще в дев'яти країнах. А в Росії його спочатку крутили на телеканалі «Домашній» в оригінальній версії. Але зрительского успіху халепи продавця взуття Єла Банди не здобули - на відміну від cериала «Щасливі разом», один до одному перезнятого продюсерским центром « Леан-М».

Для Sony Pictures Entertainment продаж прав на екранізацію своїх шоу в Росії стала вже звичною справою. Серіал «Моя прекрасна нянька» (в оригіналі - The Nanny) став у нас настільки популярний, що американські автори навіть дописали за замовленням СТС ще 25 серій!

Не в останню чергу завдяки «Няньці» оборот «СТС Медиа» торік виріс на 56,2%. Під враженням від успіхів Sony Pictures у лютому цього року придбала 51% « Леан-М». Керівники центра обіцяють, що цього року його виторг виросте як мінімум у півтора разу, до $60 млн. Інтерес до «прописки» своїх продуктів у Росії проявляють і інші іноземці. Недавно німецька медиакомпания Fremantle на власні гроші зняла для РЕН ТВ пилотний випуск серіалу «Заборонна любов».

Відрізнити оригінальний російський продукт від адаптованого складно вже не тільки телеглядачеві, але навіть спокушеному професіоналові. Звідси резонне питання: а чому б не налагодити зворотний потік, продаючи успішно откатанние в Росії ідеї на Захід? Це цілком здійсненно, думає генеральний директор ТНТ Роман Петренко. Не прямо сьогодні, а через рік-два - потрібно ще дечому підучитися. Але що саме варто експортувати, зрозуміло вже зараз - фільми й міні-серіали з потужною літературною основою й російським колоритом, реалити-шоу й гумористичні програми.

СВОЄ ЧУЖЕ

Оригінальні західні серіали вкрай рідко стають у нас чемпіонами ефіру - згадати можна хіба що вже відгримілий «Секс у великому місті» і «Залишитися в живих» (останній не дуже давно добирався до п'ятого місця в рейтингах).

З телевізійними шоу ситуація та ж. «Своя гра», «Останній герой», «Фабрика зірок», «Народний артист», «Хто хоче стати мільйонером», «Слабка ланка», «Фактор страху», «Більше прання», «Хвилина слави» і навіть зовсім вуж, здавалося б, рідні «Танці на льоді» - скрізь в основі лежить іноземна ідея.

Були, звичайно, і невдалі ліцензійні проекти, такі як серіал «Петя чудовий» на СТС, покликаний перемінити ліцензійний же серіал «Не народися гарної», або реалити-шоу «Великий брат» на ТНТ. Однак серйозними провалами для своїх творців вони не стали. У цьому й виявилася перша перевага ліцензійної схеми: не треба витрачатися на розробку й тестування ідеї, а у випадку невдачі можна замінити програму іншої. Що й було оперативно зроблене й СТС, і ТНТ.

Не дивно, що російські канали обережно вкладаються в оригінальні проекти. Досвіду в створенні розважальних передач нам явно не вистачає. Ідеї доводиться експортувати.

Визнані лідери індустрії - США, Великобританія й Нідерланди. США контролюють близько 70% ринку готових передач. Шість найбільших американських студій і їхні дочірні компанії заробляють на продажі прав на телепоказ своєї продукції біля $16 млрд у рік. Бізнес із продажу форматів - поменше. Михайло Бондаренко, старший менеджер по закупівлях компанії «Амедиа», оцінює його в $6-7 млрд, з них 40% - права на різного роду ігрові шоу. Росія затоварюється на $100-120 млн у рік.

У категорії ігрових шоу лідирують британці. Наприклад, формат телегри «Хто хоче стати мільйонером» з 1998 р. був проданий більш ніж в 100 країн. По підрахунках британського галузевого об'єднання Pact, в 2005-2006 р. доходи англійських телефірм від ліцензування виросли на 87%, в основному за рахунок ринків Східної Європи й Скандинавії.

Голландці прибрали до рук жанр реалити-шоу. Одним з лідерів ринку є голландський гігант Endemol, в активі якого більше десятка суперуспішних проектів, у тому числі «Великий брат», «Фактор страху» або, приміром, шоу Extreme makeover, що ТНТ показує (в оригінальній версії) за назвою «Можливості пластичної хірургії». Цього року консорціум на чолі з італійською компанією Mediaset викупив контрольний пакет Endemol, оцінивши всю компанію в $4,7 млрд. Завидний успіх.

Міжнародні телеконцерни торгують форматами практично цілий рік. У телеіндустрії є ключові заходи, що формують моду й попит. Щороку восени й навесні в Каннах проходять виставки MIPCOM і MIPTV. Цього року черговий MIPCOM пройде в середині жовтня. У минулому виставку відвідало більше 4000 компаній з 98 країн. Від Росії тоді як покупців приїхало 48 телеканалів і студій. У списку MIPCOM-2007 такі відомі імена, як «Амедиа», ВГТРК і НТВ.

Телеканали в основному цікавляться телешоу, студії - правами на серіали. Головною інтригою нинішньої MIPCOM стане можливе оголошення бразильського телегіганта Rede Globo про початок продажів своїх форматів за рубіж. Михайло Бондаренко з «Амедиа» додає, що в цьому сезоні телекомпанії демонструють підвищений інтерес до британських серіалів, а також до прав на адаптацію американських хитов начебто серіалу CSI (Crime Scene Investigation). Хоча оригінальний серіал уже йде в Росії на каналі ДТВ, у перезнятому виді, на думку Бондаренко, він буде куди успешнее.

У скільки ж обходиться право перезняти успішну програму? Для початку прийде заплатити первісний внесок. Генеральний директор Endemol Moscow Олександр Готлиб оцінює його в 5-20% від бюджету проекту. Звичайно оплата провадиться по годинниках - приміром, година зйомок реалити-шоу може коштувати від $1500 до $10 000.

Крім бюджету враховуються й такі фактори, як фінансові можливості покупця, інтерес до формату на ринку, успішність оригінального шоу. Кінцева ціна може бути втроє вище. Але чи варто платити такі гроші? Чи не простіше скопіювати - не ліцензувати, а просто украсти - формат, понадіявшись на власні чинності? Виявляється, не простіше, і проблема дотримання авторських прав - не сама головна перешкода.

ПОВТОРЕННЯ - МАТИ НАВЧАННЯ

Написати сценарій, взявши за основу лише формат, не так-те просто. Вірніше, недешево. Російські телевізійники в один голос скаржаться на недостачу грамотних сценаристів і режисерів. «Талановиті фахівці є, але про стійкий потік мови не йде», - ремствує виконавчий продюсер СТС В'ячеслав Муругов. У будущем він планує відкрити спеціальну школу для сценаристів і технічного персоналу й навіть запросити туди голлівудських знаменитостей для викладання.

Але це в майбутньому. Зараз адаптувати вже готові сюжетні ходи набагато простіше. Звичайно це займає від трьох місяців до напівроку. Рядовий сценарист одержує в середньому $1500-2500 за серію. Творці штучного товару одержують на порядок більше. З операторами теж лихо. Але ж будь-який недолік відразу стає помітний на телеекрані.

Тому коштовно не стільки ідею, скільки ноу-хау її реалізації. Механікові телешоу, наприклад, викладають у так званих «бібліях» - інструкціях з освоєння формату. В «біблії» розважальної передачі докладно описаний не тільки сценарій шоу, але й розташування камер у студії, інструкції учасникам, коронні фрази провідного й навіть його манера триматися на екрані. Доходить до дріб'язків аж до кольору ручки в провідного «Хто хоче стати мільйонером» або списку продуктів харчування для учасників «Великого брата».

Деякі новітні передачі стали настільки технологичними, що для їхнього виробництва необхідно особливе програмне забезпечення, що вимагає спеціальних навичок. Тому разом з ліцензією компанія-ридикюльчик надає консультантів і технічних фахівців. Програму «Ранок. ТНТ», наприклад, допомагають робити десяток спеціально запрошених британських продюсерів. По оцінках Бондаренко, тиждень роботи одного такого гостя обходиться в $10 000 у тиждень. Є й фахівці, що оцінюють свої послуги в $50 000-60 000.

Найчастіше умови ліцензування приводять до конфліктів. На думку Готлиба, російські продюсери зайво вільно трактують умови ліцензії й занадто прагнуть переробити продукт під себе. «Але компанія-ліцензіар повинна ревно стежити за дотриманням всіх тонкостей при зйомці. Вона зацікавлена в успіху шоу, адже це буде сприяти експорту формату й в інші країни», - пояснює він.

Президент «СТС Медиа» Олександр Роднянский не згодний з таким підходом: «Здобуваючи формат, ми наполягаємо на максимально гнучких умовах». Бондаренко підтримує колегу: «Через занадто більші обмеження іноді здається, що краще самим розробляти формати. Однак це повільний процес, а розігрітому російському телеринку як повітря потрібен непрекращающийся потік оригінальних програм. От і доводиться закупатися за рубежем».

Приймати на себе ризики за провал сирого проекту російські продюсери не готові. Тестування й документування ідей займають довгі місяці й коштують недешево. Наприклад, за рубежем зйомка пилотних версій шоу «Народ проти» потягнула на £1 млн. Дозволити собі такі витрати можуть лише великі телекомпанії.

Тому, незважаючи ні на які складності, то на одному, то на іншому каналі з'являються «незаконнонароджені» проекти. Цьому майже нічого не перешкоджає. «Перемінивши назву, але використавши ідею, можна посилатися на відсутність порушення чиїх-або авторських прав, адже ідеї авторським правом не захищаються, - говорить Катерина Тиллинг, керівник практики по інтелектуальній власності компанії “Пепеляев, Гольцблат і партнери”. - Гляньте, по декількох телеканалах транслюються програми, об'єднані одною ідеєю, але з різними назвами».

Шанси іноземних власників прав на формати покарати російські компанії за плагіат украй малі. В 2001 р. голландська Endemol пробувала судитися із ТВ-6 за право на передачу «За склом», що повністю скопіювала, на їхню думку, ідею «Великого брата». Справа не вигоріла. Поки тривав розгляд, ТВ-6 перестало існувати.

Однак не треба думати, що Росія - заповідник піратства. У світовій практиці скільки завгодно подібних справ. Піддавався атаці й сам «Великий брат». В 2004 р. верховний суд Голландії відкинув обвинувачення компанії-власника формату Castaway («Ізгой») стосовно Endemol з її «Більшим братом». Серіал «Бальзаківський вік, або всі мужики сво...», що йде на НТВ уже кілька років, як дві краплі схожа на «Секс у великому місті». В 2004 р. при старті він супроводжувався рекламною кампанією й досяг високого рейтингу (26,3%). Автори яка-небудь подібність серіалів заперечують. А що, мають право.

У США гарні ідеї - предмет торгу. Проект 37-літнього американця Скотта Мєнвилла за назвою Television Writers Vault збирає ідеї телешоу від приватних авторів і продає їхнім телекомпаніям. Більше 75 студій уже зробили покупки. Щось подібне начебто б існує й у нас. За словами Бондаренко, в «Амедиа» ідеї надсилають із усією країни. Кращі з'являються на екранах. Правда, назвати конкретні приклади він відмовився.

СВОЄ - ЧУЖИМ

А що ж російські студії можуть запропонувати на продаж за рубіж? Поки можна назвати лише три проекти: «Чекай мене», «Перехоплення» і «Будинок-2». На жаль, жодна з передач поки не вийшла на чужі екрани. «Будинок» сподобався Sony Pictures Television International, причому продаж прав приніс ТНТ порядку $100 000. Але поки формат лежить на полиці.

Подібні договори звичайно передбачають роялті, виплачувані з доходів з перепродажу передач. Але й викуп прав без наступної реалізації проекту трапляється нерідко. «Якщо формат поганий і вимагає переробки, то ми часто вирішуємо його купити, щоб його не випустив в ефір інший канал і не зіпсував нам галявину», - говорить глава ТНТ Петренко. Напевно, кривдно зштовхнутися з тією же практикою відносно свого проекту. Але Петренко повний надій: напевно, Sony Pictures усе ще готовить ґрунт для запуску англомовного «Будинку».

Як потенційно успішні продукти для експорту Роднянский зі СТС називає серіали «Кадетство», «Папини дочки» і гумористичне шоу «Гарні жарти». Твердих контрактів ще ні, але пропозиції, за його словами, уже надходили.

У Романа Петренко також є дещо про запас. За його словами, на початку наступного року в Росії вийде серіал - назва його тримається в секреті, - здатний стати світовим хитом. Його зніме СП Sony Pictures і ТНТ. «Проект буде вкрай простий в адаптації до закордонних реалій», - затверджує Петренко.

Всі перераховані проекти будуть представлені на MIPCOM-2007. Чекати покупців, на думку Бондаренко, коштує в основному з України, з Казахстану, країн Прибалтики й Східної Європи. Але не тільки. Західна Європа й США активно цікавляться так званими літературними проектами, такими як «У колі першому», «Герой нашого часу», «Біла гвардія». Не можемо поки розважити - так хоч змусимо задуматися.

Автори: Данило Вязовов, Дмитро Людмирский