Орієнтир прибутковості російського фондового ринку

Більшість людей, що обертають свій шукаючий погляд до фондового ринку, напевно хотіли б знати, яка середня прибутковість цього специфічного сегмента фінансового ринку. Чи може він обганяти інфляцію, якщо інвестувати в нього свої гроші на довгострокової острові? Цікаву методику розрахунку середньої прибутковості фондового ринку приводить Кристофер Браун у своїй книзі.

Якщо представити біржовий індекс S&P500 як гігантський конгломерат з 500 філіями й спостерігати за ними протягом досить довгого часу, то ви поведете, що їхнього прибутку ростуть у середньому на 6% у рік. Як правило, половина цього росту, пов'язана з ростом валового національного продукту, а що залишилися 3% доводяться на інфляцію.

Отже, внутрішня вартість  S&P500, якщо розглядати її як єдине підприємство, зростає за рік на 6%. Крім того, «компанія S&P500» виплачує дивіденди.  В історичній перспективі середня дивідендна прибутковість компаній, що входять в S&P500, завжди була в районі 3-4%. Складемо довгостроковий ріст прибутків (6%) і дивідендну прибутковість (4%) і одержимо середньорічну довгострокову рентабельність інвестицій в S&P500 на рівні 10%.

Ця та віддача, на яку вправі розраховувати в довгостроковій перспективі вкладники індексних фондів. І якщо досить довго не будуть забирати свої кошти із цих фондів, вони одержать саме таку прибутковість.

Інвестувати гроші в акції - зовсім не те ж саме, що покласти їх на ощадний рахунок з фіксованою ставкою 10% річних. Прибутковість коливається рік у рік, і часом ці коливання бувають дуже різкими. Названі 10% - це лише середній показник за тривалий період, що включає в себе як роки бурхливого росту, так і роки важких криз і застою.

Якщо застосувати дану схему розрахунку на російський ринок, то результат вийти приблизно наступний. Відсіваючи періоди гіперінфляції початку 90-х років, уважаючи їх ненормальними у всіх відносинах,  візьмемо темпи інфляції, припустимо, на рівні 12%. Середній ріст ВНП - 6%. Середній рівень дивідендів - 2%. Склавши всі ці цифри, одержуємо середню прибутковість російського фондового ринку на рівні 20% річних.

Як ми вже неодноразово писали, що прибутковість фондового ринку може бути різної в різні періоди часу. І нам не погано було б мати якийсь механізм, що спонукував би нас виходити на ринок, коли акції дешеві, і триматися від нього подалі, коли вони дороги. Піймати нижню крапку біржового циклу набагато цікавіше й вигідніше, ніж його пік.

Джейсон Цвейг, говорячи про фондовий ринок, порівнює його з маятником, що постійно розгойдується зі сторони убік: від надмірного оптимізму, у результаті якого акції стають занадто дорогими, до невиправданого песимізму, коли акції оцінюються нижче їхньої реальної вартості.

З огляду на дане визначення, можна припустити, що існує якась крапка, навколо якої маятник фоновому ринку робить свої постійні коливання зі сторони убік.  Знаючи цю крапку на ринку, можна входити в нього, коли ціни стають нижче цього рівня й виходити, коли ціни піднімаються вище цього рівня.

Опираючись на динаміку біржового індексу РТС, спробуємо відшукати ці крапки, використовуючи метод центральної вартості (central value method).

Російський ринок уже пережив два підйоми цін до максимуму (1997, 2008) і два зниження цін до мінімуму (1998, 2009), і якщо припустити, що амплітуда коливання оптимізму дорівнює амплітуді коливання песимізму на фондовому ринку, то крапка маятника буде перебувати десь посередине. Якщо це так, то її легко можна знайти. 

Щоб відсіяти сезонні коливання ринку, будемо використовувати річні інтервали часу. Взявши за крайні крапки початок і кінець 1998 і 2008 років, знаходимо центральні крапки по цих періодах. Одержуємо в 1998 - 229,8 ((401,3 58,3)/2) пункти, 2008 -1461,2 ((2290,51 631,89)/2) пункти.  Тепер відшукавши дві центральні крапки, по них можна підрахувати середню прибутковість за цей період, використовуючи формулу розрахунку ставки складних відсотків. 

Одержуємо значення ставки - 20,32%. Приблизно те ж саме, що ми одержали раніше. Побудувавши графік по отриманих розрахунках, ми побачимо, що, починаючи із середини 1998 року до середини 2005 року, ринок перебував нижче цієї центральної лінії.

Що це значить? Це значить, що якщо купувати паї індексного фонду в цей період, то вони могли б принести нам середню прибутковість не нижче 20% річних. Починаючи із середини 2005 року, графік індексу перетнув лінію прибутковості нагору й перебував у верхній зоні до середини 2008 року. Це значить, що всі покупки паїв індексного фонду, зроблені в цей період, не могли принести прибутковість вище 20% річних.

Результати роботи промислових підприємств і розвиток економіки в цілому, здебільшого, носить інерційний характер. Якщо припустити, що інерція, набрана до кризи, повернеться до набраного темпу, то зараз цілком можна рекомендувати регулярні покупки цінних паперів на російському фондовому ринку розраховуючи на те, що його середня прибутковість буде вище темпів інфляції й далі.

Джерело: www.biztimes.ru