ОРГАНІЗАЦІЯ. Як підрахувати вартість компанії?

Навіщо це потрібно?«Ідеальні компанії не продаються», – саме ця теза нерідко береться на озброєння, щоб збити ціну бізнесу, запропонованого для продажу. І спосіб відстояти свої інтереси в продавця може бути тільки один - провести оцінку своєї компанії. У момент залучення інвестицій або злиття дані оцінки дозволяють адекватно визначити частку, що одержать партнери по майбутньому загальному бізнесі. Ніж грамотніше буде виконане це «домашнє завдання», чим точніше будуть розрахунки, тим більше в партнерів з'явиться бажання вам довіряти, тим прочнее стануть ваші позиції в ході неминучого торгу. Звичайне проведення оцінки бізнесу довіряють професійним консультантам – без спеціальних знань із цим завданням не впоратися. Вирішити її самотужки можуть тільки великі підприємства із сильною фінансовою службою. Але основні принципи цієї процедури необхідно знати кожному, хто планує угоди з акціями або частками своєї компанії. Плюс, як говорять професіонали, «фінансова оцінка - це не наука, це мистецтво», тому дуже важливим є експертний висновок і кваліфікація експерта. Якщо як партнерів виступають закордонні інвестори або підприємці, більше довіри вони, як правило, випробовують до оцінки, зробленої фахівцями, що одержали відповідне утворення в США або Західній Європі. Висновок, підписаний таким експертом, уже не може бути голослівно списано американським інвестором і, отже, дає російським власникам сильний козир у переговорах.Оцінка бухгалтерська й финансоваясуществует кілька видів оцінки компаній, що принципово відрізняються друг від друга. Це оцінка фінансова, бухгалтерська й економічна. Оцінка бухгалтерська робиться виходячи з даних офіційної фінансової звітності. Фінансова містить інформацію про ринкову вартість фірми на даний момент часу й використовується в основному пасивними інвесторами при покупці цінних паперів компанії. У цьому випадку інвестор не претендує й не має права претендувати на керування компанією. А економічна оцінка – це розрахунок вартості, заснованої на економічному потенціалі бізнесу. Саме вона в першу чергу цікава інвесторам і покупцям, які будуть брати реальну участь у керуванні й розвитку компанії, а також розподілі прибутку. У Росії найбільше «популярна» оцінка бухгалтерська. Це викликано тим, що вона пов'язана з такою широко розповсюдженою операцією, як залучення банківських кредитів. Жоден банк не видасть компанії кредит, якщо вона не пред'явить йому свою офіційну бухгалтерську звітність. Ці цифри відображають найбільш консервативну вартість бізнесу. Але в усьому світі вони не мають відносини до реальної ціни підприємства. Наприклад, в 1998 році в США цю точку зору підтвердили 62% топ-менеджерів великих компаній, що брали участь у спеціальному опитуванні. Цей відсоток збільшується при опитуванні компаній, що функціонують у сфері надання послуг, або тих, хто працює у високотехнологічних сферах, де фірми, як правило, володіють коштовними нематеріальними активами. Не випадково, коли те ж дослідження було проведено серед представників американського ринку Нi-Тech, про те, що бухгалтерська оцінка не має нічого загального з економічною вартістю підприємства, заявили вже 87% опитаних фінансових топ-менеджерів. Фінансова оцінка – щось середнє між оцінкою бухгалтерської й економічної. Вона значно краще відображає справжнє положення дів і проводиться в основному для пасивних інвесторів, які, вклавши гроші в компанію, ніколи не будуть їй управляти й мати в ній вирішального голосу. В основі фінансової оцінки лежить ряд документів, які звичайно включаються в офіційну річну звітність. По-перше, баланс (Balance Sheet), у якому фіксуються активи, пасиви й власні кошти компанії. По-друге, звіт про рух наявних коштів (Cash Flow Statement), у якому відображаються дані про наявність у компанії коштів від операційної, інвестиційної й фінансової діяльності за певний проміжок часу. Третій індикатор фінансового становища підприємства – звіт про прибутки й збитки (Income Statement). З нього можна довідатися про доходи, видатки, прибутку до й після сплати податків. При цьому важливо, щоб всі документи були засновані на реальній управлінській, а не офіційній бухгалтерській звітності. Плюс до всьому – фінансова оцінка компанії повинна містити мінімальну інформацію про ринок, на якому працює підприємство, відображати частку, що воно займає. Однак, показуючи минуле й сьогодення компанії, фінансова оцінка не показує її майбутнє. Але ж саме те, скільки підприємство буде коштувати через кілька років, цікавить бізнесмена, що думає про його покупку або, навпаки, про вигідний продаж. Тому, якщо ви хочете продати, купити компанію або залучити інвестора, що буде брати активну участь у її повсякденному житті, фокусироваться треба на економічній оцінці. «Справжня» ценапрогнозировать реальні можливості бізнесу можна по-різному. Наприклад, провести аналіз економічного потенціалу ринку й створити його модель у форматі «на кілька років уперед». Подібний механізм лежить в основі головної методики економічної оцінки компанії – методу дисконтированних грошових потоків (Discounted Cash Flow). Суть його полягає в наступному. Робиться прогноз доходів на перспективу, і визначаються дати їхнього надходження. Кожна з отриманих цифр зменшується на вартість вкладеного капіталу, а отримана різниця ділиться на певний відсоток, що відображає інфляцію. У результаті ви одержуєте вартість проекту й строк його окупності. Другий метод економічної оцінки – порівняльний. Ціна компанії визначається на основі ціни інших компаній і коректується залежно від її специфіки. Щоб використовувати цей механізм, вибирається схоже підприємство, чиї економічні показники відомі. Потім оцінювач ділить вартість цієї фірми на обсяг її продажів - і одержує коефіцієнт вартості. Далі він множить його на обсяг продажів власної компанії - і одержує її економічну вартість. Ключовий момент при використанні цих двох методик – це пошук компанії-аналога. Чим краще її результати, тим вище буде вартість і оцінюваної компанії. Мистецтво оцінювача й людини, що веде переговори з покупцем або інвестором, укладається в тім, щоб довести, що його вибір правомірний.Усе пізнається в сравнениироссийские компанії звичайно приховують від чужих очей цифри, що показують їхня вартість і обороти. У Росії можна дістати фінансову інформацію тільки про деякі підприємства, що працюють на висококонкурентних ринках, наприклад молока або соку. Якщо ж оцінюється бізнес, що ставиться до менш «прозорого» галузі, прийде підбирати компанію-аналог за кордоном. І це створює додаткові складності. Адже той самий бізнес у країнах з різним рівнем соціально-економічного й політичного розвитку має різний потенціал. От чому, щоб одержати точний результат, варто вибрати таку країну, де економічна ситуація й специфіка ведення бізнесу порівнянні з російськими. Держава, на території якого працює компанія-аналог, повинне бути близьким до Росії по декількох критеріях. По-перше, це юридична система, законопослушность основної маси підприємців, рівень корупції, подібність оподатковування. По-друге, макроекономічні показники: середня кредитна ставка або середня ставка по депозитах. По-третє, фінансова культура. У Росії фінансова культура сфальцьована на акціонерах. Саме для них призначена фінансова звітність. І тому при оцінці результатів діяльності компанії основна увага приділяється звіту про прибутки й збитки. Протилежний полюс – фінансова культура, сфальцьована на кредиторах. У її країнах, що культивують, вартість компаній оцінюється на основі фінансової звітності, підготовленої для кредиторів і банків. І головний документ у цьому випадку - баланс, у якому, як правило, фігурують досить консервативні цифри. На акціонерах фокусируется фінансова культура, властива США, Голландії, Великобританії, Канаді. Інтереси кредиторів ставлять над усе країни Євросоюзу, Швейцарія, Японія. Російські компанії найбільше коректно порівнювати з фірмами Східної Європи. Але якщо інформація про їх недоступна, варто звернути погляд на Західну Європу або США. Думка про те, що Росія унікальна, – стереотип. Наприклад, недавно за замовленням приватного американського інвестора компанія McKinsey проводила аналіз одного з національних ринків. У висновку були відзначені такі особливості: висока частка «чорного» і «сірого» секторів економіки, забюрократизированность, неефективне законодавство. У підсумку McKinsey порекомендувала інвесторові вкладати капітал у сировинні галузі цієї країни. Можна подумати, що мова йшла про Росію. Але насправді інвестор замовив компанії аналіз ринку… Португалії. Із чого можна зробити висновок, що страновой ризик Росії зіставимо з ризиком багатьох не самих відсталих країн. На економічну вартість компанії впливає й діловий імідж країни. Наприклад, скандал, пов'язаний з арештом глави Юкоса Михайла Ходорковского, погіршив позиції багатьох російських бізнесменів, що ведуть переговори про залучення іноземних інвестицій. Ринкові, фінансові, маркетингові особливості, що погіршують перспективи російської компанії в порівнянні з аналогічної західної, можна перераховувати десятками. У результаті коефіцієнт, використовуваний для розрахунку її вартості, неминуче прийде знизити. Вся проблема – наскільки. І от це знову залежить від аргументації й професіоналізму оцінювача, а також від важливості усвідомлення того факту, що інвестор, що приходить на ринок Росії, уже морально готовий до «специфічних» страновим ризикам, пов'язаним з Росією. Тому найчастіше аргумент про додатковий дисконт, якому необхідно застосовувати для оцінки компаній у Росії, не більш ніж один з аргументів у переговорах. Російським власникам варто зрозуміти, що саме в процесі переговорів у них є єдиний шанс одержати максимальну ціну за свою компанію. Окрема розмова про оцінку підприємства, що володіє брєндами. Для того щоб неї зробити, компанія як би розділяється на дві частини. Наприклад, у фірми, що випускає продукт під власною торговельною маркою, варто окремо оцінювати виробництво й дистриб'юторську мережу й брєнд як такий. У цьому випадку можна буде знайти компанію-аналог і застосувати оцінний метод. Адже порівнянню піддаються тільки обчислювальні предмети. Зіставляти такі нематеріальні активи, як брєнди, некоректно.А ЯК У ВАС?Суперечка – за кожну десяту долюсергей ТРОФИМОВ, директор по корпоративним фінансам компанії Meridian Capital (інвестиційне консультування й угоди по злиттю й поглинанню): – У мене є досвід оцінки компаній як з позиції підприємця, так і з позиції інвестора. Коли я кілька років працював в інвестиційному фонді Commercial Capital, мені доводилося оцінювати економічну вартість компаній. У даний момент я виступаю як консультант компаній, що бажають довідатися свою ринкову ціну. Вартість компаній визначається як наведена вартість, обчислена методом дисконтированних грошових потоків і/або порівняння з угодами в аналогічних індустріях. При цьому варто робити припущення про величини багатьох фінансових і ринкових параметрів. Це перетворює оцінку кожної компанії в досить індивідуальний захід. Основні суперечки між сторонами відбуваються найчастіше при визначенні ставки дисконтирования й коефіцієнтів, на які множаться фінансові показники діяльності компанії для обчислення її вартості (такі, як продажі, операційний або чистий прибуток). Існують деякі орієнтири величин коефіцієнтів, характерні для різних індустрій. Наприклад, для грубого розрахунку вартості магазина, що торгує у форматі cash & carry, його оборот множиться на 0,3-0,4, а оборот журнального видавництва – на 1,5-1,7. Однак при висновку кожної угоди ми б'ємося за десяті частки коефіцієнта, приводячи масу фінансових і ринкових показників, що свідчать про гарні перспективи компанії. Принципових розходжень при роботі із західними або російськими інвесторами або покупцями немає. Правда, можна відзначити: росіянином важливо, щоб проект досить швидко окупився. Отже, всі розрахунки повинні робитися на три-п'ять років. Іноземці ж готові більше чекати. Прогнози для них варто робити з обрієм не менш чим п'ять років. Крім того, російські інвестори або покупці менш формально підходять до оцінці, звичайно вимагають менше документів і швидше приймають рішення. Сергій КАВУНІВ, віце-президент групи компаній «Парфюм» (оптова торгівля парфумерією): – Визначати вартість бізнесу можна самотужки тільки в тому випадку, коли ці дані використовуються для внутрішніх цілей. Наприклад, у деяких компаніях, де дохід топ-менеджерів погоджується з ростом вартості компанії. Тому коли наше підприємство вело переговори про залучення інвестицій, ми запрошували для оцінки професійних консультантів, не найдорожчих, але з ім'ям. Однак повноцінну оцінку можуть дозволити собі тільки великі підприємства. Так, дистриб'юторській фірмі з оборотом в $100 млн. у рік замовити її в консалтингової компанії «великої четвірки» обійдеться в $40-50 тис. Цікаво, що зі зменшенням обороту вартість послуг консультантів скорочується непропорційно. Наприклад, для фірми з оборотом не більше $10 млн. оцінка буде коштувати біля $20 тис.