Настрій у них істеричне

Літній ріст цін на зерно — плата за включення Росії у світовий ринок. Але це не привід обмежувати експорт: ціна на хліб однаково не знизиться, а вітчизняні аграрії й імідж Росії за рубежем пострадаютанастасия Матвеевав цьому році вперше ціна на зерно не знизилася в момент, коли на ринок пішла продукція нового врожаю. Навпаки, вона виросла. Середня ціна на пшеницю 3−го класи за два останні тижні червня виросла на 475 рублів і досягла 5880 рублів за тонну. Пшениця 4−го класу подорожчала на 525 рублів. Торік ціни на зерно в цей період знижувалися й становили відповідно 3430 і 3015 рублів.

Сплеск цін на зерно в Росії змусив поволноваться багатьох. Навіть виробників, хоча, здавалося б, їм від цього пряма вигода. Але із червня йдуть розмови, що от-от держава почне зернові інтервенції заради того, щоб напередодні виборів не занадто засмучувати електорат ростом цін на соціально значимі товари, особливо хліб. А це означає, що автоматично будуть уведені обмеження на експорт, щоб дешеве зерно не пішло із країни. У підсумку внутрішні ціни, як уважають експерти, можуть упасти до рівня, що не забезпечить аграріям достатній прибуток для нормального відтворення. Тим більше що з подорожчанням зерна початку розкручуватися ланцюжок подорожчання ресурсної бази сільського господарства. Виробники добрив підвищили ціни під приводом росту цін на світовому ринку, а насправді, на думку експертів, просто користуючись моментом.

Правда, до початку вересня темпи росту цін на зерно, хліб і борошно пішли на спад. Це — реакція на втішливі зведення з полів. За обережними оцінками Минсельхоза, нинішній урожай складе 76 млн тонн проти 78,4 млн торік, притім що внутрішні потреби становлять близько 70 млн тонн. Зерновий союз більше оптимістичний: посилаючись на аналітиків, тут говорять про 80–81 млн тонн урожаю. Та й МЄРТ, що вважається прихильником інтервенцій, оскільки саме в його завдання входить боротьба з інфляцією, повідомив: процедура введення експортних мит займає не менше місяця, тому розмови про те, що зернові інтервенції почнуться на тижні, безглузді. І все-таки тривожні очікування залишилися.

Глобалізація настала

Першопричиною росту цін став дефіцит зерна на світовому ринку. Несприятливі погодні умови упустили врожай у багатьох країнах: Австралії, Канаді, Франції. Очікувалося, що т же саме відбудеться на Україні, саме тому в червні там були уведені експортні обмеження. Світові запаси зерна до середини літа виявилися на мінімальному рівні за останні 28 років. У Євросоюзі з початку року до липня комерційні запаси зернових, у першу чергу пшениці, скоротилися з 14,5 млн до 2,5 млн тонн. На цьому тлі, по даним лондонського дослідницького центра Economist Intelligence Unit на серпень, за останній рік ціни на пшеницю на світовому ринку виросли на 59%.

Росія є активним гравцем на ринку зерна, займаючи зараз п'яте місце серед експортерів (10% світового експорту). Природно, світова кон'юнктура не могла пройти непоміченої для нашої країни. У підсумку якщо раніше новий урожай, як правило, викликав зниження цін, то цього року, навпаки, по даним Інституту кон'юнктури аграрного ринку (ИКАР), стартова ціна пшениці, призначеної на експорт, склала 235–240 доларів за тонну (на умовах FOB) проти 145-150 доларів за тонну на тих же умовах роком раніше, а в даний момент вона досягла 340 доларів (проти 190 доларів). Експортні ціни потягнули за собою ціни внутрішні, і насамперед — на близькому до експортних портів півдні, де ціна пшениці в червні досягла 6 тис. рублів за тонну. Тим більше що там також трапилася посуха й пішла хвиля слухів, що це самим драматичним образом позначиться на майбутньому врожаї в масштабах країни. «Торгівля на таких ринках, як зерновий, - це інший раз торгівля слухами, а не товаром, - міркує Тимур Бутов, генеральний директор ТОВ “ Розгуляй-Крупу”. - На тлі реального зниження врожайності починаються обговорення - на рівні господарств, районів, країв - про те, що очікується новий 1947 рік. Хтось із владних структур роняє, що варто вводити обмеження на переміщення зерна за межі регіону. А експортери вже уклали договори. Для того щоб знизити свої ризики, вони починають у терміновому порядку закуповувати пшеницю. До аграріїв приходить один трейдер за іншим. У тих кружляється голова, вони підвищують ціни». При цьому Тимур Бутов уважає, що аграріїв можна зрозуміти: ціни на ресурси для виробництва (ГСМ, добрива) також постійно ростуть, а багато хто ще з радянських часів не встигли обновити техніку.

Чекаючи цінової гонки підвищили ціну на свою продукцію наступні в ланцюжку — мукомоли й пекарі, а потім і роздріб. Політики на федеральному й регіональному рівнях захвилювалися. Створилася погроза для інфляційних орієнтирів, які повинне було підтримувати правительство. На початку вересня міністр економічного розвитку Герман Греф заявив, що «правительство готове до зернової інтервенції», і обіцяв «відслідковувати ситуацію».

Не треба

Тим часом супротивники проведення зернових інтервенцій, які неминуче спричинять експортні обмеження, приводять вагомі аргументи в захист своєї точки зору. По даним Російського зернового союзу, між ростом цін на пшеницю й ростом цін на хліб немає однозначної залежності, оскільки вартість зерна становить усього 18–20% від кінцевої вартості хліба. Фахівці згадують, що в 2004 році спостерігалася аналогічна ситуація: тоді ціни на хліб піднялися слідом за цінами на зерно. Але були часи, коли ціни на зернові знижувалися, а от на хліб — немає. І справа не тільки в торговельних націнках, але й у тім, що пекарі скористалися ситуацією й підвищили свою надзвичайно низьку рентабельність, що не давала їм розвиватися. А низький рівень рентабельності обумовлений тиском з боку місцевої влади, які вважають, що за ціною на хліб населення судить про їхню роботу. Тим часом уже замічено, що якщо, покладемо, влада обмежує ціни лише на одну-дві позицій хлібних асортиментів, дозволяючи іншим позиціям рости в ціні, то попит на «соціальний» хліб не збільшується. Тобто проблема вирішується й без викручування рук пекарям.

У Зерновому союзі думають, що якщо й проводити товарні інтервенції, те не раніше січня 2008 року. Міністр сільського господарства Олексій Гордєєв підтримує цю позицію. Він уважає: «Те, що зараз відбувається… обумовлено, насамперед, передвиборним періодом, коли будь-яка гаряча тема стає вигідної для присохлого».

Ігор Павенский, що веде експерт ИКАР, також уважає, що не можна на догоду політиці жертвувати економікою аграрної галузі. Він зауважує, що аж ніяк не всі виграли від росту експортних цін. Так, далекі від портів сибіряки за тонну зерна виручали в період ажіотажу тисячі на півтори менше жителів півдня. Це означає, що внутрішній ринок не може запропонувати аграріям компенсації на рівні світового. А якщо при гарному врожаї ті 10–12 млн тонн зернових, що звичайно йдуть за рубіж, залишаться в країні, то ринок обрушиться, інвестиційні можливості скоротяться. «Скажемо, недавно були уведені пільгові тарифи на перевезення зерна із Сибіру, — зауважує г-н Павенский, - і там одержали шанс заробити на експортних поставках. Якщо почнуть уводити обмеження, вони втратяться такої можливості».

Крім того, Росія може втратити імідж надійного партнера на світовому ринку. «З 2001 року, коли Росія початку експортувати зерно, пройдений великий шлях. Російське зерно вже добралося до Японії. Зав'язано контакти на державному й частці рівнях. Якщо зараз все це порушити, то довіра буде загублено, і зв'язку прийде відбудовувати заново, піде на це не менш п'яти років», — попереджає Ігор Павенский.