Михайло Логиновских: Розбагатіє той, хто хоче цього до втрати пульсу

Філософ по утворенню й власник обласної мережі магазинів по покликанню, Михайло Логиновских  уважає, що зараз самий час засунути проблему моральних цінностей. Є вони чи ні - стало не важливо на тлі втрати інтересу до підприємництва. Молоді люди хочуть стати чиновниками, а бути бізнесменом - уже немодно. Але найдужчі емоції від життя ти одержуєш, тільки займаючись бізнесом всупереч.     Михайло Логиновских, власник мережі магазинів «Головний проспект»

  Я вважаю, не час нити про моральні цінності. Самий час турбуватися про те, що люди не хочуть займатися бізнесом. Ким мріють стати молоді люди? Чиновниками. Але чому? Там адже мало платять. Тому, що всі бачать механізм, що дозволяє конвертувати влада в гроші, і розуміють, що, одержавши «посаду», ти зможеш загнати пари-трійку «овець» у своє «підсобне господарство» - і вони будуть тебе годувати. Причому ти сам нічим не ризикуєш - ризикують ті, хто під твоєю нагайкою. Мене особисто це страшно турбує, тому що ми знову пролітаємо над цивілізацією, як фанера над Парижем.Якщо люди заточені під якусь справу, те, за що б вони не бралися, у них однаково вийде те саме. Єльцин по утворенню будівельник і вмів лише будувати й руйнувати, що й робив у мас­штабах країни. Якщо зараз «у керма» людин з органів, він будує суспільство за принципом закритої госслужби, із твердою ієрархією, ознаками авторитаризму й соціалізму, при яких підприємництво декларується, але не передбачається. І в нього є аргументи, продиктовані картиною миру: «люди не готові до демократії й підприємництва», «потрібні півзаходи й перехідні періоди».Раніше міністри були тими ж підприємцями, просто не могли вільно розпоряджатися своїми доходами. Наприклад, купити яхту мораль КПРС не дозволяла. Зараз контрольні пакети виявилися в руках ВТБ і інших державних банків - знову ми будуємо державний капіталізм. Сучасні великі підприємці - начальники головкомів і на випадок чого, як Дерипаска, біжать до президента. У жодній країні миру ніхто не біжить до президента. Навіть «Крайслер», якщо він погано себе почуває - його просто банкротят. Підприємець вище чиновника в будь-якому суспільстві. Я читав книгу спогадів другого секретаря обкому партії Потапова, де він писав про те, як на Уралмаш приїхала японська делегація. її чиновник, Що Очолював, під час переговорів щось не те бовкнув, і один з учасників делегації - бізнесмен - чи ледве не привселюдно надавав йому по морді, тому що слова чиновника могли завдати шкоди репутації японської компанії, зацікавленої в співробітництві з Уралмашем. Чиновник усе зніс покірно, тому що в тій же Японії або Німеччині коли приходить підприємець до чиновника, то чиновник встає - розуміє, хто до нього прийшов.У Росії імідж підприємництва остаточно звалився в очах населення. Запитай зараз: «Хто такі підприємці?» - «Негідники». І правда, негідники. Зовнішній борг країни - 40 мільярдів, а банки й підприємці набрали всі 480 мільярдів. Навіщо набрали? Прагнули до капіталізації, надували мильну бульку. Вийти на IPO, продати пакет, що не блокує, іноземним інвесторам, сплатити борг банку й стати богатими - спекулятивна схема. Як після цього збільшувалося національне багатство? Так ніяк. Тому всі золочені карети в кризу перетворилися в гарбузи - міхури лопнули. І бізнес стає усе менш популярним. Звідси крок до презирства. А потім ми взагалі почуємо: «Ату його! Всі лиха від бізнесу!»Дуже мало тих, хто вибирає метою свого життя підприємництво й треба їй. Багато хто говорять: «Аби тільки мені не заважали». Ніхто тобі й не заважає, просто в тебе так мозки влаштовані на пошук виправдань: «Я б усім показав, який я гарний бізнесмен, але...» Зараз дають по шістдесяти тисяч тим, хто готовий відкрити свій бізнес. Так хоч шістсот тисяч дайте - ніхто не візьме. Хто такий підприємець? Це й шахрай, що хитрить і придумує афери, і той, хто виростив овочі на своїй присадибній ділянці й продає їх, - діапазон великий. Один їздить на електричці без квитка, іншої продав свою бруньку, третій набрав кредитів для бізнесу й сидить, ногою трясе, нескінченно курить і думає, як з боргами розплатитися, - це всі підприємці. Але справжніх підприємців у будь-якій країні всього п'ять відсотків. Це ті, хто готовий ризикувати, брати на себе відповідальність, приймати рішення й відповідати за них. Всі інші не хочуть цього.У погану булочну зайшли кілька людей. Один думає: «Ну й добре». Обійшов калюжі й бруд, взяв хліб, розплатився й вийшов. Другий зайшов: «Так і знав - я адже Водолій за знаком зодіаку, і мені були всякі ознаки від Юпітера з ранку, що булочна виявиться поганий, - не треба було йти сюди». Третій взагалі в булочні принципово не ходить. А четвертий зайде й вирішить: «Неподобство! Треба купити цю булочну й навести тут порядок». І тільки п'ятий зайде, побачить бардак і дійсно наведе порядок. Підприємництву неможливо навчити. Людина сам повинен дико хотіти розбагатіти й відкрити свій бізнес, хотіти цього до фізичної втрати пам'яті й пульсу. У кожної людини існує свій код. Коли зустрічаю людей з кодом підприємництва, я насторожуюся - їх відразу видно: є хватка, мета, до якої людина йде, розштовхуючи всіх на своєму шляху. А коли коду ні, нікому вогонь не розпалити. У цьому й лихо всіх бізнес-шкіл, які збирають людей, щоб учити їхньому підприємництву, а в тих усередині порожнеча. Вони намагаються зайнятися бізнесом, але їм не вижити в кислому і їдкому конкурентному середовищі - вона знищує тих, хто не готовий страждати, терпіти, підніматися з колін і, розорившись, знову заробляти. Але це все коштує того.Підприємець випробовує ті ж сильні емоції, що й звичайні люди, але його переживання по амплітуді більше сильні. Якщо радість, то ти почуваєш себе самим потужним, богатим, сильним. Якщо провина, то кориш себе, п'єш заспокійливі таблетки, тому що споров таку дурість, що все над тобою сміються. Якщо це страх, то боїшся втратити все. Пам'ятаю, як до мене, коли я ще тільки починав, приходила міліція в магазин: «Зараз усе заарештуємо». - «На якій підставі?» - «А просто так». Мій друг, філософ Олександр Перців, уважає, що можна побудувати капіталізм на основі ідеології, як у Мартіна Лютера, що сповідав принципи ощадливості й працьовитості. Перців говорить, що капіталізм - процес раціонального осмислення протестантизму. Я думаю, це колективний^-колективний-іраціонально-колективний процес. Ти будуєш модель бізнесу по своїх переконаннях, але всередині нього перебувають люди, які живуть по зовсім інших принципах, сформованим у родині, у в'язниці - де завгодно. Бізнесом повинні займатися ще 70 відсотків населення як найнятих співробітників. Вони будуть лояльні до бізнесу, і показник цього - згода людини одержати замість зарплати акції підприємства, тому що він знає, що працює так добре, що завтра вони виростуть у ціні. Але більше - «сухових», які, перебуваючи на службі, не турбуються про те, чим закінчиться війна, а всі пишуть листа коханої.

Джерело: www.dkvartal.ru