Справа - у грошах

Здавалося б, єдина проблема, що може виникнути через гроші, - це їхня недостача. Однак для психологічного комфорту не менш важливо й те, як ми поводимося стосовно заробленого.

Чому одні з нас воліють заощаджувати навіть на самому необхідному, із трепетом відкладаючи кожну вільну купюру, а інші з легкістю спускають готівка, перебиваючись до чергової зарплати «хлібом і квасом»? Справа в тім, пояснюють фахівці, що наше поводження визначається не стільки раціональною турботою про власну вигоду, скільки нашими таємними страхами, спогадами, стереотипами й забобонами. Втім, яку б форму діалогу із хрусткими папірцями ви не вибрали - гарна кожна. За умови, що вона влаштовує особисто вас. Інша справа, що багато хто з нас випробовують незручність і занепокоєння в обігу із грошима. Психотерапевт, директор психологічного центра «Анима» Ганна Ващенко розшифрувала для нас кілька типових випадків.

«Я не можу відмовити, коли в мене просять у борг»

Світлана, 29 років, юрист:

«Недавно колега попросила в мене в борг $6000: у неї з'явилася можливість придбати „недорого“ квартиру, і на покупку не вистачало саме цієї суми. Вона прекрасно знала, що в мене є заощадження на банківській картці, як знала й те, що в даний момент я не збиралася витрачати ці гроші. Що мені було робити? Розстатися з нагромадженнями, а потім мучитися питанням, а чи поверне? Або відмовити, але викликати на себе образу й гнів приятельки? Загалом, грошей я їй дала, дуже вже не хотілося почувати себе винуватої в тім, що дівчина через мене не зможе вирішити своє житлове питання.

На жаль, випадок цей не одиничний: я не вмію говорити прохачам „нет“, навіть якщо в даний момент у мене немає вільної готівки. Більше того: кілька разів мені довелося позичати гроші у своїх батьків, щоб позичити їх тим, хто про це просив, - настільки ніяково було відмовляти в проханні».

Рада психолога

Людина, що виступає благодійником на шкоду власним інтересам, керується бажанням виглядати позитивним героєм в очах прохальні. Така позиція швидше за все родом з дитинства - напевно батьки пояснювали вам, що гарні хлопчики й дівчинки ніколи не жадують. Адресовані ребенку такі слова стають несвідомими установками й можуть блокувати поводження вже зрілої людини. Ви хочете сказати «ні», а підсвідомість послужливо підказує: «хто жадує - той поганий». І ви покірно виймаєте гаманець....

Що ж, з такою позицією треба розставатися. Для початку просто усвідомте свій страх. Якого дискомфорту ви уникаєте, даючи гроші в борг? Чого боїтеся? Того, що надалі прохач буде вас ігнорувати або що подумає про вас погано? Але адже залишатися гарним можна й не даючи грошей у борг. Якщо ж ті, хто просить у вас у борг, думають інакше - це їхньої проблеми, виходить, якихось базових речей у цьому житті вони не розуміють.

Що стосується форми відмови, то просто скажіть: «У цей момент мої фінансові обставини не дозволяють мені позичити тобі грошей». І все. Не треба придумувати якісь відмовки, мол «я сама збиралася витратити ці гроші». Кому й скільки давати - вирішуєте тільки ви.

«Я не вмію заощаджувати»

Андрій, 26 років, фотограф:

«Зовсім не вмію планувати свої видатки. Наявні кошти в моїй кишені частенько закінчуються раніше, ніж приходить щасливий день зарплати. На великі покупки збираю довго, навіть занадто довго, з огляду на розмір мого доходу. Наприклад, покупку кава-машини відкладав на півроку, хоча з легкістю міг собі неї дозволити й з однієї зарплати. Скільки разів я, ремствуючи на свою марнотратність, завзято починав заощаджувати - у магазинах ні на пункт не відступав від складеного списку, намагався пореже проходити повз улюблений ресторанчика, скорочував видатки на машину. Все бесполезно. Більше чим на тиждень моєї фінансової „диети“ не вистачало».

Рада психолога

Немає кращого способу зробити звичку залізобетонної, як почати ламати її напором. «Всі! Тепер я не витрачу ні однієї зайвої копійки!» - говорите ви собі, відмовляючись від звичних витрат, і ваша психіка відразу реагує на це найсильнішим стресом. Можна провести аналогію з дієтою - якщо сказати собі: «Із сьогоднішнього дня я нічого не їм, тому що до Нового року хочу схуднути на 10 кілограмів», те організм займе оборонну позицію. І один раз ви виявите себе вночі в холодильника дожевивающим залишки ковбаси разом з упакуванням. Те ж і із грошима. Уводити обмеження потрібно поступово, щоб свідомість встигла адаптуватися й економія стала не твердим режимом, а корисною звичкою.

Для початку відстежите основні статті видатків і подумайте, які з них можна скоротити, а які немає. Є речі, які просто необхідні нам для психологічного комфорту: для деяких людей - це обновка раз у тиждень, для інших - нова книга. Відмовлятися від таких улюблених речей не коштує. Грошей, звичайно, може й додатися, але позбавляти себе маленьких радостей не можна - є небезпека знову «зірватися» у розтрати.

І ще: скорочувати видатки треба тільки по одному напрямку. Наприклад, спочатку ви заощаджуєте на статті «розваги», потім - на одязі й т.д. У такому випадку звичка заощаджувати у вас буде вироблятися поступово, а відчуття стресу можна буде уникнути.

«Я не люблю витрачати гроші, мені важливо мати запас»

Іван, 42 року, менеджер:

«Певну частину заробітку - і не горезвісні 10 %, а мабуть, що й всі 40%, - я волію відкладати на майбутнє. Життя повне сюрпризів і, на жаль, не завжди приємних, тому мені важливо бути впевненим, що якщо буде потреба під рукою виявиться потрібна сума. На жаль, дружина й діти не розділяють моїх поглядів на ведення сімейного бюджету, іноді через їхню марнотратність у нас трапляються конфлікти. Звичайно, час від часу можна побаловать себе обновкою або смачним обідом у ресторані, але все-таки я впевнений, що мати істотний запас на чорний день набагато важливіше, ніж задоволення сиюминутних примх».

Рада психолога

Така ощадливість, що доходить до скнарості, часто пов'язана з яким-небудь хворобливим досвідом - може бути, серйозними матеріальними проблемами в минулому, нещасними випадками. Несвідомо людина починає шукати в грошах безпека, грошовий «припас» компенсує йому відчуття безпорадності. При цьому «скнара» постійно прагне до збільшення свого багатства, немов наркоман до збільшення дози. Але, на жаль, за таке поводження доводиться розплачуватися: будувати близькі й довірчі відносини з навколишніми виявляється дуже й дуже непросто.

Тим часом кожний з нас повинен розуміти, що застрахуватися легким заробітком від всіх негод неможливо, і ваша скупість сьогодні - зовсім не гарантія того, що в майбутньому ви завжди будете при грошах. А от увага й підтримка близьких людей, від яких ви реально віддаляєтеся за допомогою своєї перебільшеної ощадливості, у деяких ситуаціях можуть виявитися просто незамінними. Та й потім, подумайте, чи не шкода вам віддавати частина життя за ці нагромадження, які, можливо, так і не будуть затребувані? Так, так, адже ви віддаєте за них свій час, чинності, таланти, а виходить, і своє життя. Помнете головне правило часу? Найважливіший день - той, котрий ми проживаємо сьогодні. Так, може, варто ставитися до грошей ледве расточительнее?

«Я переживаю через вільні гроші»

Ольга, 36 років, головний бухгалтер:

«Десять років тому я не вірила, що коли-небудь зможу дозволити собі норкову шубу. Сьогодні посада моя серйозно виросла, отже, і зарплата. Норкових шуб у мене дві, на квартиру й машину теж заробила, а тепер у мене нова проблема - куди запроторювати невитрачені гроші, що поступово скапливаются? Зберігати заощадження будинку, по зрозумілих причинах, боюся, банкам теж не особливо довіряю - мене постійно ввижається примара дефолта. Я з ранку до вечора думаю про ці гроші, переживаю, може, краще їх витрачати? А якщо пристроювати, то куди?»

Рада психолога

Раз вуж ви заговорили про гроші, які потрібно кудись «пристроювати», виходить, прийшла настав час учитися грамотно управляти своїми фінансами, а краще - звернутися по допомогу до фінансового консультанта. У той же час треба розуміти, що вільні кошти, як би ви ними не розпорядилися, завжди перебувають у зоні ризику. Тому до них треба ставитися в деякому змісті як до зайвого. Не варто думати: «ці заощадження - усе, що в мене є». А хіба не береться до уваги квартира, машина, шуба, якими ви вже володієте, не говорячи вуж про утворення, професійний досвід, зв'язках, родині? Всі ці блага і є ваше справжнє багатство, а вільні кошти - усього лише гроші, яким поки не найшлося застосування. Зрозуміло, мова не йде про те, що цими грошима можна зневажати. Просто не треба на них зацикливаться, ставитеся до них спокійніше. Навіть якщо вони й втратяться, у вашім житті мало що зміниться.

«Я тринькаю праворуч і ліворуч»

Ирина, 32 року, архітектор:

«Колись моєї зарплати вистачало на проїзд, обіди й скромний одяг, а от на „посидеть у кафі з подругою“ уже доводилося збирати. Але я терпляче вчилася заробляти, і коли гроші, нарешті, з'явилися, з натхненням пустилася у витрати. Бродила по магазинах, скуповуючи взуття й одяг, обідала в ресторанах, частенько користувалася таксі, початку подорожувати. Відчуття того, що мені не треба вважати кожну копійку, що я можу дозволити собі легко розстатися із грошима, мене не просто заспокоювало, а радувало, дарувало щиру насолоду. Правда, не довго. У якийсь момент я раптом чітко усвідомила, що перестала одержувати задоволення від такої вільної витрати грошей. І хоча я як і раніше на собі не заощаджую, багато моїх видатків здаються мені безглуздим триньканням. Чому? Адже ще недавно я мріяла саме про таке життя...»

Рада психолога

Важливо зрозуміти, що є певний поріг, за яким закінчується відверта бідність. Переступивши його, ви виходите на новий рівень споживання, на якому багато чого з того, що раніше здавалося вам сверхмечтой, починає виглядати як щось повсякденне, навіть необхідне. Але ж у природі людини постійно прагнути до підвищення якості життя. І що тоді відбувається? Кафе швидкого харчування ви міняєте на дорогий ресторан, замість трьох нових кофточок купуєте десять, свій крем від зморшок даруєте мамі, вибираючи собі новий, супердорогою. А в результаті однаково розчарування. Ви працюєте, витрачаючи стільки нервів і чинностей, а принципово нічого не міняється: у вас і раніше було що носити, що є й що на особу намазувати. У цей момент важливо зрозуміти: ваші потреби ускладнилися, треба шукати інші, більше складні форми самозадоволення, ніж активна витрата грошей. Які? Вирішувати вам. Можливо, відкривати нові обрії в професійній діяльності. Або ж щось міняти в особистому, творчому житті. Загалом, тринькання - майже завжди прикмета того, що людина перебуває в пошуку. Так шукайте себе!



Copyright © "Прибалтійська фінансова група" 2010