Влада й бізнес || Прибалтійська фінансова група -- фінансові рішення для підтримки і розвитку Вашого бізнесу

Як почати власний бізнес Психологія ринку Залучення інвестицій Секрети успіху Влада й бізнес Інфомаркетинг Як почати бізнес у кризу Як стати багатим Справа - у грошах Зменшуйте свої борги Куди інвестувати свої гроші? Бізнес-ідеї Як шкідливі звички гублять бізнес Менеджмент Бізнес-команда Фінансування компанії Фінансова криза Який бізнес краще відкрити?

искусственные ели честные . Достоверная информация на тему: полоса стальная 20 на нашем сайте. . Выгодно снять квартиру в Чернигове на окраине города . наркологический центр

Влада й бізнес

Бізнесмен приходить до міністра й говорить, що йому потрібна допомога. Що повинен зробити міністр? Запросити його на чашечку кава й запитати, чим може бути корисно правительство? Або вигнати, виходячи з міркування про те, що правительство не повинне потурати конкретним бізнесменам?

ДВА ТАБОРИ

Це питання стало чимсь начебто тесту для політиків і економістів. Один табір складається із прихильників вільного ринку й неокласичних економістів, які вірять у необхідність чіткого поділу бізнесу й держави. На їхню думку, роль правительства укладається в тім, щоб установити ясні правила й забезпечити регулювання, а потім дозволити бізнесу плисти - ну, або тонути - самостійно. Державні чиновники повинні абстрагуватися від приватних інтересів. Правлять бал споживачі, а не виробники. Ця точка зору відображає поважну традицію, що сходить ще до Адама Смиту й дотепер знаходить втілення в підручниках по економіці.

По іншу сторону барикад виявилися ті, хто вважають, що співробітництво правительства й бізнесу необхідно для стійкого економічного розвитку й соціальної гармонії. Відповідно до цієї моделі, економіці потрібно держава, що охоче прислухається до бізнесу й при необхідності підтримає його, надаючи пільги, субсидії й інші дискреційні стимули. Оскільки інвестиції й створення робочих місць забезпечують економічне процвітання, завдання правительства повинна укладатися в тім, щоб задовольнити інтереси виробників. Бізнес задихається через тверде регулювання й отстраненности влади.

Така точка зору відображає ще більш древню традицію, початок який поклали меркантилистские ідеї XVII століття, коли саме підтримка держави сприяла бурхливому росту торгівлі. Меркантилісти вважали, що держава повинне відігравати активну роль у розвитку економіки - підтримувати експорт, обмежувати імпорт готової продукції й заохочувати торговельні монополії, які збагачують як ділові кола, так і скарбницю. Подібні ідеї живі й понині в експортних державах Азії (особливо в Китаї).

ПЕРЕМОГА АДАМА СМИТА

Адам Смит і його послідовники здобули впевнену перемогу в інтелектуальній боротьбі двох цих капіталістичних моделей. Але факти свідчать, що не всі так однозначно. У всіх країнах, що лідирували по темпах економічного росту в останні десятиліття - у Японії в 1950-х і 1960-х, Південна Кореї з 1960-х до 1980-х і Китаї з початку 1980-х - правительства активно втручалися в господарське життя й тісно співробітничали з великим бізнесом.

Все це говориться не для того, щоб ідеалізувати меркантилистскую політику, пагубні наслідки якої побачити нескладно. Правительства можуть дуже швидко потрапити у фінансову залежність від бізнесу, що приведе до протекціонізму й спроб використовувати адміністративний ресурс для одержання економічної вигоди, а не до росту економіки. Навіть будучи успішним на початку, втручання держави з метою підтримки бізнесу може згодом закосніти й перестати приносити користь. Погоня за торговельним профицитом рано або пізно приведе до конфліктів з торговельними партнерами, та й сама ефективність меркантилисткой політики залежить, у тому числі, від відсутності подібної практики в інших країнах.

Але навіть однобічний меркантилізм не гарантує успіху. Так, може здатися, що Китай і США з погляду торговельних відносин просто створений друг для друга - в одній країні практикують меркантилізм, а в другий захищають ліберальну модель, - однак при більше пильному розгляді стає ясно, що все це приведе до колапсу. У результаті Китаєві прийде серйозно змінити економічну стратегію, до чого країна поки ще не готова.

БЛИЖЧЕ ДО БІЗНЕСУ

Проте, меркантилистская модель дає ряд важливих переваг: політики одержують більше інформації про те, з якими труднощами зіштовхується і якими можливостями розташовує приватний бізнес, а також можуть звести економічні завдання в ранг національної ідеї.

І тут ліберали можуть многому навчитися. Хоча вони й зараз схильні винити в кризі меркантилистский підхід. Як деякі вважають, вся погано те, що правительство занадто прислухалося до лобістів з Уолл-Стрит і потурало безвідповідальним бізнесменам.

Але проблема не в тім, що правительство занадто уважно слухало Уолл-Стрит. Вона, скоріше, у тім, що держава не прислухалася до Мєйн-Стрит - реальних виробників і новаторів, не чуло попереджень і не зналася, чим насправді живе економіка. Це приклад того, як неперевірені економічні теорії ефективних ринків і саморегулювання можуть замінити здоровий глузд, приводячи до верховенства інтересів фінансового сектора й залишаючи інших, включаючи самі правительства, у розбитого корита. Будь влади ближче до реальної економіки, багатьох з нинішніх проблем можна було б уникнути.