Концепція маржі безпеки

 Старий перевірений принцип говорить: той, хто не бажає ризикувати, повинен задовольнятися відносно низьким рівнем прибутковості. Саме із цього виходить основна ідея інвестиційної діяльності: рівень прибутковості, до якого прагнути інвестор, перебувати в певній залежності від ступеня ризику, що він готовий нести.

Але Бенджамин Грєм уважав інакше. Рівень прибутковості, що хоче досягти інвестор, повинен залежати від величини розумових зусиль, які він хоче й може прикласти для виконання своїх завдань. Мінімальну прибутковість одержує пасивний інвестор, що зацікавлений у безпеці вкладеного капіталу й, до того ж, не хоче займатися потребуючими зусилля й часу операціями на фондовому ринку.

Максимальна прибутковість буде отримана уважним і заповзятливим інвестором, що використовує для цього максимум розуму й наявних у нього навичок. Ще в 1965 році був сформульований такий постулат: "У дійсності, у багатьох випадках реальний ризик, пов'язаний із придбанням "недооцінених" акцій, що припускає можливість одержання більшого прибутку, може бути нижче, ніж ризик, пов'язаний із придбанням звичайних облігацій".

Поставивши перед собою завдання, представити секрет розумних інвестицій у вигляді двох слів, Грєм запропонував наступний девіз - МАРЖА БЕЗПЕКИ. Демонстрація компанією здатності заробляти прибуток, розмір якої значно перевищує її процентні виплати, створює ту "подушку безпеки", яку можна розглядати, як захист від втрати або розчарування у випадку можливого зниження чистого прибутку компанії в майбутньому.

Маржу, що перевищує постійні виплати компанії, можна розглядати у вигляді відсотка можливого зниження прибутку, менше якого в компанії буде не вистачати прибутки для виплати відсотків. Наприклад, якщо чистий прибуток компанії становить 100 млн., а виплати відсотків становлять 20 млн., те маржа безпеки становить 80%. Що це значить? Це значить, що чистий прибуток компанії повинна впасти на 80%, щоб у неї могли виникнути проблеми з виплатою відсотків по кредиту.

Маржа безпеки - це різниця між двома показниками, перший з яких являє собою відношення питомого прибутку на акцію до ціни її покупки, а другий представляє процентну прибутковість облігацій.

Оскільки неможливо точно пророчити, яка прибуток компанії буде в майбутньому, то інвесторові, що дотримується правила маржі безпеки, точні прогнози не потрібно. Якщо значення маржі велике, то цього досить, щоб припустити, що майбутній прибуток істотно не знизиться й інвестор будуть досить захищений від превратностей фондового ринку.

Маржу безпеки для облігацій і привілейованих акцій можна розрахувати, порівнюючи загальну вартість компанії із сумою боргу. Наприклад, вартість компанії 30 млн., а борг - 10 млн., те компанія може втратити 2/3 своєї вартості, перш ніж власники почнуть зазнавати збитків.

Обсяг цього запасу вартості компанії або "подушки безпеки", що перевищує розмір боргу, можна визначити за допомогою середньої ціни звичайних акцій у плині певного періоду часу. Оскільки середня ціна акції зв'язана із середньою здатністю компанії до заробляння прибутку, те маржа "вартості компанії" понад борг і маржа прибутку понад фіксовані виплати в більшості випадків повинні бути рівними.

Якщо кожна з 20 і більше акцій у диверсифицированном портфелі інвестора характеризується такий маржей безпеки, то ймовірність сприятливого результату дуже висока. От чому дотримання правил маржі безпеки не жадає від інвестора особливої проникливості й далекоглядності при операціях з акціями.

Якщо інвестор протягом тривалого періоду часу придбає акції при середньому рівні фондового ринку, то в ціні вже присутня відповідна маржа безпеки. Небезпека складається в концентрованому придбанні акцій при більше високих рівнях фондового ринку або в покупці непредставницьких акцій, які мають більше високий, чим у середньому, ризик зниження чинності прибутковості.

Рівень маржі безпеки завжди залежить від ціни придбання акцій. Вона буде більше при одному рівні цін, невеликий, при більше високому курсі й зовсім зникне при ще більш високому курсі.

Суть концепції маржі безпеки стає більше очевидної, якщо ми спробуємо застосувати її до недооцінених акцій. У цьому випадку, по визначенню, ми одержуємо сприятливу різницю між ціною, з одного боку, і їхньої щирої вартості - з іншої. Ця різниця і являє собою маржу безпеки.

Вона призначена для того, щоб "самортизировать" результат помилкових розрахунків або падіння курсу акцій нижче среднериночного рівня. Якщо при їхній покупці дотриманий достатній рівень маржі безпеки, то інвестор може бути впевнений у тім, що навіть певне зниження чинності прибутковості акцій не обов'язково приведе до серйозного погіршення показників його діяльності. Маржа безпеки в цьому випадку виконує своє завдання.

Оскільки немає єдиного загальноприйнятого визначення поняття "інвестиційна діяльність", тому фахівці можуть давати таке визначення, що їм найбільше подобатися. Багато хто з них заперечують існування якої-небудь корисної із практичної точки зору різниці між концепціями інвестування й спекуляції.

Грєм уважає, що така позиція пагубна, оскільки заохочує вроджену схильність людей до спекуляції на фондовому ринку. Тому він запропонував використовувати концепцію маржі безпеки як стандарт при визначенні розходження між інвестуванням і спекуляцією.

Інвестиційна концепція маржі безпеки заснована на простому й чіткому математичному розрахунках, з використанням статистичних даних. Таким чином, щире інвестування припускає використання справжньої маржі безпеки, що повинна мати кількісний вимір, бути переконливо обґрунтованої й підтверджуватися практикою.

Джерело статті: http://www.vyborakziy.ru