Контроль витрат і резерви їхнього зниження

Зниження собівартості продукції - одне з умов підвищення конкурентоспроможності товарів, кошти збільшення обсягу виробництва при незмінній вартості матеріальних і трудових ресурсів.

Резерви зниження собівартості являють собою елементи витрат, за рахунок економії яких можуть бути знижені витрати виробництва. Розглянемо основні джерела й фактори зниження собівартості на підприємстві.

Зниження собівартості продукції - важливе завдання в діяльності підприємств і фірм, одне з умов підвищення конкурентоспроможності товарів, кошти збільшення обсягу виробництва при незмінній вартості матеріальних і трудових ресурсів.

Основними факторами зниження собівартості є: підвищення технічного рівня виробництва, поліпшення організації праці, зміна обсягу й структури випускається продукции, щоМ, підвищення частки кооперованих поставок. У результаті цього досягаються зниження матеріальних витрат (матеріалоємності) і ріст продуктивності праці.

У процесі аналізу витрат на виробництво й собівартості випускається продукции, що, промислове підприємство:

вивчає величину сукупних витрат за звітний період і темпи її зміни в порівнянні із плановими даними, у динаміку й з темпами зміни обсягу продажів продукції;оцінює структуру витрат, питомої ваги кожної статті в їхній сукупній величині й темпи зміни величини витрат по статтях у порівнянні із плановими даними й у динаміку;порівнює фактичну виробничу й повну собівартість по основних видах продукції й по їхній сукупності із плановими показниками й у динаміку, розраховує вплив основних факторів на відхилення зазначених показників;досліджує постійні й змінні витрати, установлює крапки беззбитковості по основних видах продукції й у цілому по підприємству;досліджує показники внеску на покриття запасу фінансової міцності й операційного важеля;оцінює собівартість продукції по структурних підрозділах, зіставляє прямі витрати з їхній плановою завбільшки вв'язуванні з обсягом випуску продукції, а загальвиробничі й загальногосподарські витрати - з плановим кошторисом;визначає частку невиробничих витрат і тенденцій її зміни в порівнянні з даними минулого періоду;установлює обґрунтованість вибору бази розподілу різних видів витрат (загальвиробничих, загальногосподарських і т.д.).

Резерви зниження собівартості являють собою елементи витрат, за рахунок економії яких можуть бути знижені витрати виробництва. До основних джерел зниження собівартості ставляться:

зниження видатку сировини, матеріалів, палива, енергії;зменшення розміру амортизаційних відрахувань;скорочення видатку заробітної плати;зменшення адміністративно-управлінських видатків

Найважливішою умовою зниження собівартості продукції за рахунок економії фонду оплати праці є випереджальні темпи росту продуктивності праці в порівнянні з темпами росту заробітної плати.Резерви росту продуктивності праці на підприємстві різноманітне: підвищення технічної оснащеності праці, розширення механізації й комплексної автоматизації виробничих процесів, скорочення числа осіб, зайнятих ручною працею (особливо на допоміжних заготівельних і підсобних виробництвах), скорочення управлінського й обслуговуючого апарата й ін.Скорочення витрат на виробництво й реалізацію продукції є матеріальною основою зниження цін, веде до зменшення витрат виробництва в інших галузях економіки. Немаловажне значення має зниження собівартості й для зменшення потреби в оборотних коштах. Звідси треба необхідність проведення систематичного контролю за зниженням витрат виробництва й витрат на реалізацію продукції.Фактори зниження собівартості на підприємстві підрозділяються на дві групи: внутрівиробничі й внепроизводственние.До внутрівиробничих факторів зниження собівартості ставляться техніко-економічні фактори, на які підприємство може робити вплив у процесі керування. Це головним чином наступні групи факторів:

підвищення технічного рівня виробництва;удосконалювання організації виробництва й праці;зміна обсягу виробництва

До внепроизводственним факторів зниження собівартості ставляться фактори, на які підприємство не може безпосередньо вплинути. Це наступні групи факторів:

ринкові ціни на сировину, матеріали й устаткування;ставки податків і відрахувань у бюджет і позабюджетні фонди;курси валют;природно-кліматичні фактори й т. п.

У процесі аналізу й планування собівартості продукції вищезгадані техніко-економічні фактори й джерела зниження собівартості повинні прийматися в увагу для виявлення резервів зниження витрат виробництва (табл. 1).Таблиця 1. Показники, використовувані при аналізі резервів зниження собівартості виробництва Вид відхилень фактичної собівартості від плановойпоказатель1. При вивченні витрат на матеріали й заробітну плату1.1. Відхилення за ціною матеріалу(Фактична ціна - нормативна ціна одиниці матеріалу) х кількість купленого матеріалу1.2. Відхилення по використанню матеріалу(Фактично використана кількість - нормативна кількість матеріалу для фактичного випуску продукції) х нормативна ціна, одиниці1.3. Сукупне відхилення по витратах на материалфактические витрати на матеріал - (фактичний випуск продукції х нормативні витрати на матеріал на одиницю продукції)1.4. Відхилення по ставках заробітної платифактически відпрацьований час х (ставка фактичної заробітної плати - нормативна ставка заробітної плати в годину)1.5. Відхилення по продуктивності праці(Фактично відпрацьований час - нормативний робочий час для фактичного випуску продукції) х нормативна ставка заробітної плати в годину1.6. Сукупне відхилення по трудозатратамфактические трудозатрати - (фактичний випуск продукції х нормативні трудозатрати на одиницю продукції)2. При вивченні постійних, виробничих накладних видатків2.1. Відхилення по постійних накладних расходамфактические постійні витрати - кошторисні постійні накладні видатки3. При вивченні змінних виробничих накладних видатків3.1. Відхилення змінних накладних витрат по затратамфактические змінні накладні витрати - кошторисні змінні накладні витрати х обсяг фактичного уведення ресурсів3.2. Відхилення змінних накладних витрат по ефективності(Фактичний час - нормативний час фактичного випуску продукції) х ставка змінних накладних видатків3.3. Сукупне відхилення по змінних накладних расходамфактические змінні накладні витрати - (фактичний випуск продукції х нормативна ставка змінних накладних витрат на одиницю)4. У системі калькуляції собівартості по нормативних витратах з повним їхнім розподілом вивчають наступні відхилення4.1. Відхилення по обсязі постійних накладних видатків(Фактичний випуск продукції - кошторисний випуск продукції) х нормативна ставка розподілу постійних накладних видатків4.2. Відхилення обсягу по ефективності(Фактично відпрацьований час - нормативна кількість часу для фактичного випуску продукції) х нормативна ставка розподілу постійних накладних видатків4.3. Відхилення обсягу по потужності(Фактично відпрацьований час - кошторисний робочий час) х нормативна ставка розподілу постійних накладних видатків4.4. Сукупне відхилення по постійних накладних расходамфактические постійні накладні витрати - (фактичний випуск продукції х нормативна ставка розподілу постійних накладних витрат на одиницю)Найбільш складний етап контролю - перевірка віднесення витрат на собівартість продукції. Від фінансових працівників у цьому випадку потрібна перевірка правильності застосування цін, дотримання встановленого порядку відбиття в обліку недостач матеріальних цінностей, поворотних відходів і витрат на тару. Доцільно проаналізувати застосовуваний спосіб включення сировини й матеріалів у собівартість продукції: за середньозваженими цінами, або за обліковими цінами з урахуванням відхилень від їхньої фактичної вартості, або за цінами останнього придбання.Не менш важливо розібратися із втратами від недостач матеріальних ресурсів: у якому розмірі вони віднесені на собівартість, чи відповідає це нормам природних втрат?Аналогічно перевіряється вплив на собівартість поворотних відходів. До них відносять залишки матеріальних ресурсів, що утворилися в процесі виробництва продукції й утративших повністю або частково свої споживчі якості. У чинність цього вони використовуються з підвищеними витратами або зовсім не використовуються по прямому призначенню; оцінюються по кінцевій або зниженій ціні вихідного матеріалу або за ціною можливої реалізації; виключаються з витрат на матеріальні ресурси, що включаються в собівартість.Контроль над рівнем і джерелами фінансування витрат, пов'язаних з розширенням і розвитком виробництва, здійснюється на основі затверджених кошторисів.Істотний вплив на собівартість продукції у звітному періоді робить неправильний розподіл витрат між попередніми звітними періодами. Ряд витрат може бути в поточному періоді, але мати відношення до наступних звітних періодів і навпаки. Тому їх варто враховувати або в складі витрат майбутніх періодів, або заздалегідь включати в собівартість продукції звітного періоду (ще до факту їхнього здійснення). Обґрунтованість залишків на кінець звітного періоду на однойменних рахунках повинна піддаватися ретельному контролю. Аналогічне перенесення витрат з одного звітного періоду в іншій може бути й шляхом перекручувань оцінки незавершеного виробництва. Завищена оцінка на кінець звітного періоду веде до зменшення витрат звітного періоду, а занижена - до збільшення, що відповідним чином спотворює й величину прибутку звітного періоду.Автор: Антонина Миколаївна Гaвpилoвa, кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів і кредиту економічного факультету Воронезького державного університету.

Джерело: www.elitarium.ru