ІСТОРІЯ УСПІХУ. Майстри глибокого бурління

З моменту появи першої ванни-джакузи пройшло більше 50 років. З тих самих пор італійське прізвище Jacuzzi стала загальної, а виробництво "вируючих" ванн налагодили тисячі компаній по усьому світі. Виготовленням джакузи зайнялися й російські виробники, так так успішно, що цілком готово потіснити іноземних конкурентів.

Ванни для здоров'я

Перша ванна-джакузи, вірніше, її прототип, була чавунною. Брати Джакузи розумілися на літакобудуванні, а один зі своїх винаходів -і насос для аероплана -і злегка видозмінили й застосували в зовсім іншій сфері. Один із братів змайстрував устрій, що при зануренні у воду видавало струмінь із суміші води й повітря й призначалося для масажу його маленького сина, що був хворий ревматоидним артритом. Подальше вдосконалення привело заповзятливих винахідників до необхідності пошуку нових матеріалів: чавун не дозволяв експериментувати з формами й габаритами, зате це дозволяв робити пластик та інші різновиди полімерів. Простота виготовлення й відносно недорога сировина сприяли розвитку масового виробництва. Але головна й основна перевага гідромасажних ванн поступово відійшло на другий план -і в побуті ванни-джакузи стали сприйматися не інакше як предмет розкоші.

На початку 90-х російський ринок сантехнічних виробів був досить убогий, так що імпортні ванни зміталися практично без залишку. Але перейняти досвід провідних західних виробників гідромасажних ванн російські підприємці зважилися не відразу. Зате зараз виробництво гідромасажних ванн освоїли більше 20 російських компаній, а самим старим з них від чинності 15-16 років.

Матеріали, які використовуються у виробництві, різноманітні, але в більшості випадків такі ванни називають акриловими (вірніше було б називати їх полиметилметакрилатовими, але хто це слово виговорить?). Самі виробники в паспорті виробу як матеріал указують "сантехнічний акрил", але кожний з них трактує це поняття по-своєму. Як з'ясувалося, матеріали, виробниче встаткування й комплектуючі в російських джакузи суцільно імпортні. Проте вітчизняні виробники думають, що їхня продукція нітрохи не гірше європейської й вуж точно краще дешевої китайської.

У чергу до покупця

Перш ніж узятися за випуск джакузи, компанія "Акватика" займалася поставками на російський ринок сантехніки європейського виробництва. Проробивши п'ять років у якості ексклюзивного дистрибутора іспанської фірми, керівництво компанії наважилося на організацію власного виробництва. На думку Дмитра Савельєва, комерційного директора компанії "Акватика", до того моменту стало очевидно, що смак російського споживача до певних видів товарів помітно відрізняється від європейського, на це й вирішено було зробити ставку:

-і Російському споживачеві ванна потрібна побільше й помощнее. Урахувати це загальне бажання -і поставити максимальний обсяг у мінімальні житлові умови -і можна було, тільки створивши власне виробництво. Модельний ряд у нас дозрів дуже швидко, і сім років тому ми організували власне виробництво. Багато чого тоді було зроблено своїми руками, за рахунок інженерного складу й гарної підготовки дизайнера. Виробництво розташували недалеко від Москви, у Малоярославце, що дозволяло нам забезпечувати мінімальні строки виробництва й витримувати графіка поставок готових виробів. Зараз у компанії працює 150 чоловік, ми виготовляємо 700 виробів на місяць, хоча могли б випускати набагато більше.

Незважаючи на те що із самого початку працювати довелося на висококонкурентном ринку, обороти компанії стрімко росли. Потіснити іноземні брєнди російські виробники змогли за рахунок цін, і тепер співвідношення чинностей помітно змінилося. По оцінці Дмитра Савельєва, у загальному обсязі продажів на частку вітчизняних виробників уже доводиться не менш 60% російського ринку джакузи. Він відкриває буклет і показує одну з ванн:

-і Зрівняєте самі, подібна ванна німецького виробництва коштує {euro}16 тис. У нас той же самий виріб, з того ж матеріалу, з тими ж комплектуючими обійдеться покупцеві в чотири рази дешевше. При цьому наша ванна зручніше й не уступає по дизайні: завдяки подіуму, що оснащений системою зливу, вода може переливатися через зовнішній борт.

Креативние дизайнерські рішення дозволяють "Акватике" утримувати лідерство по видах виробленої продукції, а всього компанія випускає 38 найменувань гідромасажних ванн (це більше 1,5 тис. варіантів комплектації) і представлена відразу в чотирьох цінових категоріях: єкономкласс, середній сегмент, бізнес-клас і арт-класс. Рентабельність по різних видах виробів становить від 5 до 30%. Втім, про колишні темпи зростання прибутку залишається тільки згадувати, але адже й конкурентне середовище змінилося: російських виробників стали набагато більше.

-і Зараз ми всі розуміємо, що коштуємо в черзі до покупця,-і говорить Дмитро Савельєв.-і Простий товар уже нікого не цікавить, а ціна не є визначальним чинником при ухваленні рішення про покупку. Виграти в таких умовах можна лише за рахунок якісного сервісу. Боротися за кінцевого споживача потрібно всіма доступними , способами зокрема бути готовим знизити ціну за рахунок прибутку.

Плавленое виробництво

Виробнича компанія "Акватек" у Клині влаштувалася в 2002 році, викупивши в місцевої "Сільгосптехніки" будинку, де колись розміщалася станція техобслуговування тракторів. Приміщення вичистили й відремонтували, установили встаткування, набрали й навчили команду. Першу ванну відлили в травні 2004 року. З тих пор виробництво розширилося, колишніх площ уже не вистачає -і заклали фундамент для нового цеху. Щодня звідси відправляються готові гідромасажні ванни в Москву й регіони, два рази в тиждень -і в Петербург.

Генеральний директор "Акватека" Володимир Кизласов говорить, що подібного виробництва, можливо, ми в Росії більше ніде не побачимо. "У нас устаткування все нове, нам його в Італії під наші розміри спеціально робили. Всі ділянки виробництва, крім складання, автоматизовані. У нас багато іноземців встигло побувати, навіть німці отут ходили й дивувалися, хоча їх не так уже просто здивувати",-і говорить він не без гордості. І ми з фотографом теж хочемо подивитися виробництво. Починаємо з формування. Вона розрахована по хвилинам.

-і Це дуже гарний процес, вам сподобається,-і говорить Володимир Белов, начальник виробництва компанії "Акватек".

І дійсно, білий глянсовий аркуш акрилу (тут використовують литьевой акрил), що тільки виклали в напівавтоматичну вакуум-формувальну машину, здувається величезним білим міхуром. Все це супроводжується дивним низьким звуком.

-і Акрил повинен добре розтягтися, це необхідно для одержання рівної товщини оболонки майбутньої ванни,-і пояснює начальник виробництва.-і В печі нагрівати його потрібно до певної температури. Всю технологію самим доводилося відпрацьовувати. Якщо не догрієш,-і не відформуєш, а перегрієш -і спалиш. Треба було цю оптимальну температуру експериментально встановлювати.

-і Хіба в літературі технологія не описана?

-і В літературі написане "нагрівати від 150 до 200 градусів". Акрил виробництва цієї фірми гріти треба до певної температури, а іншої -і на 10 градусів вище або нижче.

Владимир Белов спеціально не говорить, до якої саме температури нагрівається виріб, хоча цифри на індикаторі печі дуже навіть добре проглядаються. У цьому виробництві занадто багато тонкостей, а ділитися власними наробітками з конкурентами ніхто не поспішає. По тій же причині нам з фотографом, до речі, не показали виробництво форм, по яких, властиво, і роблять ванни. Це теж власне ноу-хау "Акватека". Замовлення однієї такої прес-форми на стороні обходиться чи ледве не в {euro}10 тис., на "Акватеке" такі є, алюмінієві, італійського виробництва, але форм повинне бути багато, адже різновидів ванн тут близько 30. Подумали й вирішили робити їх самостійно, з полімерів, а це дозволило скоротити витрати й небагато знизити собівартість.

Ванна, здавалося б, уже готове: завдяки вакууму акрил точно повторив всі вигини форми, але процес ще не завершений. Тепер виріб повинне бути охолоджене, після чого вакуум відключається й до ванни подається стиснене повітря, потім форма віддаляється. Владимир Белов продовжує:

-і Вакуум зараз дуже гарний, глибокий. Якщо його не забрати, формування буде розірвана. Час подачі стисненого повітря ми теж досвідченим шляхом визначили.

Деякі деталі процесу формования теж залишаться за кадром. Зрештою "Акватек" -і один з деяких російських виробників, що наважився запустити нас у свята святі. Причина не тільки в особливих технологічних рішеннях, але й у тім, що похвастати новим, сучасним устаткуванням можуть далеко не всі, на багатьох виробництвах використовують техніку second hand.

Наступний етап -і посилення, все-таки в порівнянні із чавуном акрил набагато менш міцний матеріал. Для цього по всій поверхні ванни буде нанесена верства із суміші рубаного скловолокна, смол і каталізатора. Для більшої міцності дно повинне бути укріплене додатково. Іноді для цього використовують плиту ДСП або фанеру. За словами Володимира Белова, в "Акватеке" для посилення дна застосовують особливий матеріал, здатний замінити 16-міліметрову плиту ДСП, а по міцності й адгезії йому й зовсім немає рівних. Повне хімічне затвердіння відбувається вже через добу, але все-таки ванні краще відстоятися. Потім -і свердління технологічних отворів, зріз облоя, установка гідромасажного встаткування, каркаса й декоративної панелі. Весь цикл займає від трьох до п'яти днів.

-і Контроль за якістю в нас дуже строгий,-і розповідає Володимир Белов.-і В кожного виробу свій номер і свій супровідний талон. Бригадир кожної ділянки ставить там свій підпис. Якщо в кінцевого покупця виникнуть проблеми, знайдемо автора й випишемо йому премію.

-і Тобто штраф?

-і Ну розуміє!

Вихідні видаткові

У середньому на одну ванну йде аркуш акрилу вагою біля семи кілограмів, його закупівельна ціна становить від {euro}5 за кілограм. При цьому литьевой акрил не основна сировина російських виробників. Ванни набагато простіше виконувати з матеріалу ABS-ПММА, що складається з верстви акрилу (10-15%) і пластику ABS (його вартість практично не відрізняється від вартості литьевого акрилу). На думку багатьох виробників, цей матеріал менш примхливий і краще поводиться в процесі формування. Дмитро Савельєв з "Акватики" пояснює: "Шаруватий матеріал має кращі характеристики акрилу й ABS, при цьому виключає їхні погані властивості. Акриловий аркуш обмежений по витяжці й підданий термошоку. ABS більше слухняний і простий у технологічному плані, але при цьому швидше жовтіє й боїться вологи. З'єднання цих двох полімерів дозволяє вирішувати багато роблем". Зокрема, дозволяє втілювати дизайнерські ідеї й виконувати гідромасажні ванни самих вигадливих, самих вишуканих форм. Втім, глибока витяжка такого аркуша значно (майже в чотири рази) зменшує верству акрилу, у результаті в найглибшому місці він становить усього 0,1 мм. У розробці особливо складних форм виробники цю особливість намагаються враховувати, але все-таки повної інформації покупцям не надають. Зовні ванну з литьевого акрилу не відрізниш від ванни з ABS-ПММА. Різницю помітить лише фахівець. Ванни із шаруватого пластику уступають акриловим, тому виробники наголошують на дизайні "шаруватих" ванн.

Крім основного видаткового матеріалу ванна-джакузи включає ще й систему гідромасажу -і начиняється всілякими джетами й форсунками, водяною помпою, обвішується шлангами й насосами. Ванну можна оснастити компресором, і тоді гідромасаж можна буде сполучити з аєромассажем. Ще одна додаткова опція для релаксації -і хромотерапия -і зажадає особливих ламп, які будуть подсвечивать воду, періодично міняючи колір. Додаткове оснащення збільшує вартість ванни на 40-100% від ціни "нульовий" комплектації. Вартість акрилової ванни відпускною ціною 6 тис. рублів після установки встаткування піднімається вдвічі. Гідромасажне встаткування європейських виробників (Франція, Італія, Іспанія, Австрія) дорожче, при цьому російські виробники дають на нього трирічну гарантію (за умови підключення ванни співробітниками сервісного центра). З китайськими комплектуючими -і як повезе. Втім, в умовах гострої конкуренції деякі виробники йдуть по шляху скорочення витрат за рахунок дешевих комплектуючих.

Термін служби акрилових ванн майже не відрізняється від чавунних, а виробники запевняють, що акрилова ванна може без проблем простояти 30-40 років. При цьому, на відміну від чавунної, вона не пожовкне й буде ремонтопригодна протягом усього терміну служби. Багато чого, звичайно, залежить від матеріалу й умов експлуатації, хоча все це врахувати важкувато. Тому для ванн із сантехнічного акрилу мінімальний термін служби в середньому становить 10-12 років.

Треба визнати, що "витягнути" реальні відомості про те, якими можуть бути первісні інвестиції в цей бізнес, виявилося справою вкрай важким. По попередніх підрахунках, сума виходить значна -і біля $1 млн. Почнемо з того, що під виробництво необхідно викупити пристойну територію -і не менш 2 тис. кв. м. Брати приміщення в оренду просто ризиковано: якщо виробництво вже запущене, а орендодавець починає качати права, то на те, щоб з'їхати з насидженого місця, піде не менше напівроку. А права він, швидше за все, почне качати, як тільки підуть гарні обсяги. Пристойна вакуум-формувальна машина європейського виробництва коштує біля {euro}200 тис., і таких машин для зручності повинне бути не менше двох. Закупівля прес-форм для ванн обійдеться ще в {euro}5-10 тис. за кожну, а всього їх повинне бути не менше 15. Плюс фреза й устаткування для напилювання скловолокна. А з обліком того, що виробництво бажано розмістити ближче до Москви, і плата за кваліфіковану працю буде відповідати рівню столичного регіону. Закупівля мінімального запасу сировини й устаткування також обійдеться в круглу суму.

Завантаживши виробничі потужності майже по повній програмі (близько 1,5 тис. штук на місяць), можна було б розраховувати на окупність витрат років через десять. Але за даними офіційних звітів про прибутки й збитки декількох найбільших виробничих компаній за 2005 рік, рентабельність бізнесу становила лише 2,3-5,6%. Отже, розраховувати на швидку окупність, на жаль, не доводиться. До того ж мало в кого з лідерів виробництво працює на повну потужність. Навіть при тім, що їхня продукція давно відома, а власні дилерські мережі дозволяють активно поставляти гідромасажні ванни в регіони.

Альтернативне виробництво

Зробивши розрахунки й ретельно зваживши всі "за" і "проти", генеральний директор торгово-виробничої компанії "Релисан" Олексій Смирнов вирішив, що розвивати власне виробництво акрилових ванн поки не буде. Гарні зв'язки в збутовій мережі компанія придбала завдяки партнерству з великим постачальником гідромасажного встаткування, тому вирішила свої зусилля зосередити на складанні гідромасажних ванн і їхньому наступному продажу.

Для альтернативного виробництва "Релисан" орендував один з ангарів птахоферми "Марьино", розташований у чотирьох кілометрах від МКАД. Ванни вирішили закуповувати дрібним оптом відразу в декількох виробників. З комплектуючими й устаткуванням проблем теж не було: завдяки партнерові в розпорядженні "Релисана" завжди в наявності самі різноманітні асортименти джетов і форсунок -і в основному французького виробництва. Найпростіша комплектація -і шість форсунок з помповим двигуном -і збирається за друга година. В одну зміну гарний фахівець робить не менш трьох ванн.

Надточного автомата із фрезою в "Релисане" ні, свердлити отвору доводиться вручну, але навіть ця обставина в компанії вирішили перетворити у свою користь. Олексій Смирнов пояснює:

-і Ми вирішили додержуватися дуже простого принципу -і йти назустріч будь-якому побажанню клієнта, і виконуємо самі складні замовлення по встаткуванню ванн. Автоматизоване виробництво з такими замовленнями не впоралося б, а ми для цього досить гнучкі. Кожна ванна в нас -і фактично ексклюзив.

-і Й що замовляють?

-і Так що завгодно! Всі дрібні деталі можемо врахувати й установити комплектуючі по індивідуальному кресленню. Хоч під зав'язку обважити ванну встаткуванням, головне, щоб місця вистачило.

Бували випадки, коли для установки гідромасажу в "Релисан" привозили дерев'яну купіль, або, наприклад, форсунку просили в дно поставити, а не на бічну поверхню, або ручки в якесь незвичайне місце встановити, наприклад під водою. Стандартна система хромотерапии для однієї ванни складається максимум із трьох ламп, а замовник просить поставити вісім або десять... Олексій Смирнов підозрює, що виробники недолюблюють збирачів начебто "Релисана", вони адже виходять у підсумку на того ж покупця, при цьому збирачі чорновою роботою не обтяжені. Але оптовому покупцеві -і "Релисану" -і ванни охоче продають, адже всі залежать від збуту.

Останній етап складання, потім -і обов'язкова перевірка на стенді,-і й ванну можна відправляти замовникові. Основні клієнти "Релисана" -і роздрібні продавці, вони вивчають попит і формують замовлення. Втім, у компанії за новими тенденціями стежать і навіть пропонують виробникам власні розробки прес-форм. Обороти компанії невеликі, але за останні три місяці вони потроїлися. Більшою мірою компанія зацікавлена в продажах дорогих гідромасажних ванн, на них можлива максимальна націнка. У найближчих планах -і домовитися про спільне виробництво з тульським виробником склопластику. В "Релисане" упевнені, що незвичайне рішення -і начебто ванни із золотим блиском або перламутром -і неодмінно знайде свого дорогого покупця.

Дивно, але майже кожний представник згаданих виробництв, розповідаючи мені про переваги своїх ванн, не забував нагадати про те, що джакузи -і найперші кошти від целлюлита. При цьому мені пари раз доводилася чути приблизно наступне: "От Іван Иванич щодня протягом місяця по 15 хвилин приймав, і ніякого тепер у нього целлюлита!" На моє питання "Звідки це в Іван Иванича узявся целлюлит?" -і щораз відповідали задоволеним реготом. До речі, серед опитаних виробників гідромасажна ванна виявилася лише у Володимира Белова з "Акватека", та й він нею, як з'ясувалося, толком не користується. Говорить, що ніколи. Зате активно користується його дружина. Правда, перший досвід не обійшовся без курйозу: через хвилину після включення з ванної кімнати пролунали лементи про допомогу. Піна для ванни, гарненько збита гідромасажним струменем, рівним верствою встеляла стать ванної кімнати.