Історії успіху. Джордж Сорос: шлях від офіціанта до найвідомішого інвестора (частина ІІ)

У першій частині ми з вами почали аналізувати й робити для себе висновки про те, як Джорджеві Соросу вдалося домогтися разючого успіху в бізнесі, пройти шлях від офіціанта до найвідомішого й впливового у світі інвестора. Ми ознайомилися із чотирма уроками із дванадцяти від Джорджа Сороса. У цій статті ми продовжуємо знайомитися з діяльністю Сороса й витягати для себе уроки.

* * *

Урок п'ятий: потрібно враховувати психологію людей.

Він уважав мир фінансів нестабільним, і навіть хаотичним. Він думав так: потрібно осягти хаос, і ви розбагатієте! Спроба зрозуміти фінансові ринки, немов їхні зміни є частиною якоїсь гігантської математичної формули, ніколи не приведе до успіху. Сорос переконаний, що не математика править фінансовими ринками.

Ними править психологія. Точніше, стадне почуття. Варто зрозуміти, коли і як юрба ринеться за тією або іншою акцією, валютою або сировиною, і удача сама знайде інвестора.

На думку Сороса, саме «пристрасті» інвесторів до тих або інших акцій, позитивн або негативні, викликають ріст або падіння курсу цих акцій. Пристрасті діють як «самозростаючий» фактор, що потім разом з іншими «прихованими тенденціями» впливає на очікування інвесторів. Викликані ними зміни курсів спонукують менеджерів до нових покупок акцій, або навіть злиттю, придбанню або викупу даних компаній, що, у свою чергу, впливає на основні показники акцій.

Отже, курс акцій не визначається однозначною реакцією на доступні інвесторові відомості. Це скоріше результат відчуттів, викликуваних як емоціями, так і точними даними. В «Алхімії фінансів» Сорос писав: «Коли в подіях беруть участь мислячі істоти, головне для нас дотримуватися не тільки фактів, але й відчуттів учасників».

Урок шостої: дивитеся в майбутнє.

Якщо інші інвестори прив'язані до однієї компанії, галузі або виду сировини, Сорос завжди поглинений більше широкими сценаріями міжнародної торгівлі. На відміну від інших, йому видні тенденції, ритми й майбутні зміни, викликані публічними заявами або негласними рішеннями лідерів світових фінансів. Сорос краще всіх усвідомлює причинно-наслідкові зв'язки у світовій економіці. Якщо трапилося А, повинне відбутися й Б, а після нього В. І нема чого висміювати подібний вид мислення. Адже він - один з головних секретів успіху Сороса.

Сорос угадував потрібні акції. Якось в 1972 році один знайомий повідомив Соросу, що закрита доповідь міністерства торгівлі вказує на ріст залежності США від імпортних поставок палива, фонд відразу купив акції фірм, що провадять устаткування для нафтових промислів, зайнятих буравленням шпар і видобутком вугілля. Через рік, в 1973 році, араби наклали на США нафтове ембарго - і акції паливних компаній злетіли в ціні до небес.

В 1972 році Сорос передбачали також продовольчу кризу, і після покупки акцій компаній по виробництву мінеральних добрив, устаткування для ферм і переробки зерна заробили вражаючі суми.

Сорос був першопрохідником, він випередив свій час. «Те, чим Джордж займався 35 років тому, увійшло тут у моду тільки за останнє десятиліття», - відзначив Стенлі Дракенмиллер, права рука Сороса з 1988 року.

Урок сьомої: щоб не трапилося, зберігайте спокій.

Одним з найцінніших якостей Сороса є здатність відкидати особисті емоції, діючи на фінансовому ринку. У цьому змісті його можна назвати стійкому. Якщо інші дозволяють своїм пристрастям втручатися в процес прийняття раціональних рішень, Сорос прекрасно розуміє, що мудрий інвестор - це безпристрасний інвестор.

Сорос у лютому 1994 року втратив гроші. Таке траплялося й раніше. Вражало не те, що сума виявилася цього РАЗУ більш ніж значної - понад 600 млн. долари. Вражало байдужість, з яким Сорос сприйняв невдачу.

Урок восьмої: тримати руку на пульсі подій.

Джордж, коли заснував свою компанив в 1969 році, виписував близько 30 видань, включаючи журнали по виробництву добрив і трикотажу. Уважно читав популярні журнали в пошуках перспективних соціальних або культурних тенденцій. Сотні компаній направляли свою друковану продукцію в його фонд. Досьє фонду містило відомості про стан фінансів понад 1500 американські й іноземні компанії. Щодня він вивчав 20 - 30 річних звітів фірм, намагаючись відшукати цікаві нюанси в діяльності компаній або натяки на нові довгострокові тенденції, тобто те, чого не розглянули інші.

Близькість до політичної еліти дозволяє Соросу тримати руку на пульсі подій так міцно, що іншим просто нема чого з ним змагатися. Він може місяцями вичікувати, поки не довідається на одній з таких зустрічей щось коштовне. Можливо, ключем до успіху стане мимохіть загублена міністром фінансів фраза за сніданком яких-небудь три місяці назад.

Сорос у своїй компанії займався макроаналізом, досліджуючи загальну картину подій; міжнародна політика, фінансова політика в різних країнах, коливання рівня інфляції, дисконтних ставок і валютних курсів; а помічники займалися пошуком галузей і фірм, які могли виграти від змін, що очікувалися.

Наприклад, якщо очікувався ріст дисконтних ставок, Сорос велів визначити уразливі галузі. Він використовував прийом інвестування до двох компанії в кожній галузі. Але не в будь-які дві компанії. Один повинна бути кращою компанією у своїй галузі. Її акції, що як веде, купувалися частіше й раніше інших, що вело до росту їхнього курсу. Інша повинна бути гіршою компанією, з найбільшою заборгованістю й із самими гіршими балансовими показниками. Інвестиції в цю компанію давали найкращу можливість дістати більший прибуток, коли її акції, нарешті-те, знадобляться інвесторам.

* * *

Продовження треба.

Автор: Грищук Ніна