Інвестори Села Грєма й Додда

Хочу привісити витримки з легендарної мови Уоррена Баффета, з якої він виступив в 1984 році в п'ятидесяту річницю першої публікації книги "Аналіз цінних паперів" Бенджамина Грєма й Дейва Додда.

Чи є підхід Грєма й Додда заснований на пошуку акцій, вартість яких стосовно їхньої ціни така, що дозволяє купувати їх зі значною маржею безпеки застарілої, у рамках сьогоднішнього аналізу цінних паперів. Багато професорів, з-під пера яких виходять книги по аналізі цінних паперів, виступають саме з таким затвердженням.

Не існує недооцінених акцій, затверджують ці теоретики, оскільки є мудрі фінансові аналитики, які використовують всю доступну їм інформацію, щоб переконатися в обґрунтованості цін. Інвесторам же, яким рік у рік вдається забезпечувати прибутковість своїх вкладень вище среднериночних, просто везе. Можливо це й так.

Але перш ніж почати наше дослідження, попрактикуемся в азах теорії імовірності. Припустимо, всіх 225 мільйонів американців поставили по одному доларі на "орла" або "решку". Щодня програли вибувають, а інші переходять у наступне коло й знову ставлять по одному доларі.

Прихильники гіпотези ефективного ринку намагаються змусити нас повірити, що ті, кому вдається переграти ринок, усього лише везунчики, начебто тих, кому випадково вдається вгадати, якою стороною впаде монета. Замінивши людей орангутангами, результат вийде той же: 215 переможців у шкірах жовтогарячого кольору. Але що якщо всі ці мавпи привезені з одного зоопарку?

Тоді неминуче виникає питання про те, як цим рудим створення вдалося опанувати такою дивною здатністю. Це чисто випадковість, або все-таки цих орангутангів-переможців щось поєднує? Провівши розслідування й вивчивши досьє деяких самих успішних інвесторів всіх часів, виявилося, що сім самих успішних інвесторів вийшли з того самого місця, яке можна назвати Селом Грєма й Додда.

Дії інвесторів із Села Грєма й Додда поєднує наступне теоретичне правило: вони шукали розходження у вартості бізнесу й у ціні окремих його часточок на фондовому ринку.Вони використовують ці розходження, не звертаючи увагу на думки прихильників теорії ефективності фондового ринку із приводу того, у який день тижня варто купувати акції - у понеділок або в четвер, у якому місяці - у січні або в липні.

Нема що говорити про те, що інвестори із Села Грєма й Додда не обговорюють коефіцієнти бета, цінову модель ринку капіталу або ковариацию прибутковості різних акцій. Їх просто не цікавлять ці показники. Фактично більшість із них буде навіть важко пояснити ці поняття. Ці інвестори акцентують свою увагу тільки на двох факторах - ціні й вартості.

Приведу один приклад. Ринкова вартість всіх акцій компанії "Вашингтон пост" в 1973 році становила 80 млн. дол. У той же час реальна вартість її активів оцінювалася в 400 млн. дол., а може бути й набагато дорожче. Якщо ж представити, що ціна її акцій буде падати до 40 млн. дол., то коефіцієнт бета буде навіть рости. А для людей, які розглядають саме його як оцінка ризику, - чим нижче ціна, тим вище ризик. От вам і "Аліса в Країні Чудес"!

Я переконаний, що фондовий ринок у значній мірі неефективний. Ці інвестори із Села Грєма й Додда успішно використовували різницю між ціною й вартістю. Якщо на ціну акції може впливати "юрба" Уолл-Стрит і курс акції зашкаливает завдяки найбільш емоційному учасникові фондового ринку, або самому жадібному, або найбільш подавленому, складно затверджувати, що ринкові ціни завжди визначаються розумно. У дійсності, ринкові ціни часто непередбачені.

І ще мені хотілося б висловити одну дуже важлива думку щодо ризику й винагороди. Якщо ви купуєте доларовий рахунок за 60 центів, це більш ризиковано, ніж здобувати той же доларовий рахунок за 40 центів, але очікування винагороди вище саме в останньому випадку. Чим вище потенціал для винагороди в ценово-вартісному портфелі, тим нижче ризики.

Ви не повинні купувати бізнес, що коштує 83 млн. доларів за 80 млн. Ви повинні залишати собі значну маржу безпеки. Коли ви будуєте міст, то розраховуєте, що він може витримати 30 тисяч фунтів, але при цьому дозволяєте перетинати його тільки трейлерам вагою 10 тисяч фунтів. Такий же принцип діє й у сфері інвестування.

Один цікавий момент: для мене дуже незвичайний факт, що ідея придбання одного долара за 40 центів або відразу знаходить відгук у душі людини, або просто ігнорується ім. Це як щеплення. Якщо ця ідея відразу не захоплює людину, думаю, ви можете говорити з ним протягом багатьох років, показувати йому результати, і це однаково не буде мати для нього ніякого значення.

Такі люди просто не можуть зрозуміти цю концепцію в тім виді, у якому вона існує. І справа навіть не в коефіцієнті розумового розвитку й не в рівні утворення. Це або миттєве визнання, або нічого.

У завершенні хочеться сказати, що ті з вас, хто має найбільш заповзятливий склад розуму, можуть дивуватися, навіщо я розповідаю про це. Адже чим більше знову звернених, тим уже спред між ціною й вартістю.

Я можу лише сказати, що секрет був розкритий ще 50 років тому, коли Бенджамин Грєм і Дєйв Додд написали книгу "Аналіз цінних паперів", і все-таки протягом 35 років я не помітив особливої тенденції до масового використання ценово-вартісного підходу в інвестуванні, до якого сам звертався протягом усього цього часу.

Швидше за все, у цьому випадку спрацьовують такі риси людського характеру, відповідно до яких нам подобатися ускладнювати прості речі. Науковий світ, якщо такий існує, фактично відмовився від викладання ценово-вартісної ідеї інвертування більше 30 років тому.

Така практика, швидше за все, збережеться й надалі. Однак завжди буде існувати величезне розходження між ціною й ринковою вартістю, а ті, хто читає своїх Грєма й Додда й далі будуть процвітати.

P.S. В 2009 році виконується 75 років першої публікації книги "Аналіз цінних паперів" Бенджамина Грєма й Дейва Додда. І за всі ці роки метод вартісного інвестування на практиці довів свою перевагу перед іншими методами роботи на фондовому ринку.

Оригінал статті: www.vyborakziy.ru/derevna.php