Ефект операційного важеля

Автор: Інна Михайлівна Карасева, доцент кафедри економіки й менеджменту Московського державного інституту електронної техніки, голова об'єднаної профспілкової організації.

У сучасних умовах на російських підприємствах питання регулювання маси й динаміки прибутку виходять на одне з перших місць у керуванні фінансовими ресурсами. Рішення даних питань входить у рамки операційного (виробничого) фінансового менеджменту.

Основа фінансового менеджменту — фінансовий господарський аналіз, у рамках якого на перший план виступає аналіз структури собівартості.

Відомо, що підприємницька діяльність зв'язана з багатьма факторами, що впливають на її результат. Всі їх можна розділити на дві групи. Перша група факторів пов'язана з максимізацією прибутку за рахунок попиту та пропозиції, цінової політики, рентабельності продукції, її конкурентоспроможності. Інша група факторів пов'язана з виявленням критичних показників по обсязі реалізованої продукції, найкращим сполученням граничного виторгу й граничних витрат, з розподілом витрат на змінні й постійні.

До змінних витрат, які змінюються від зміни обсягу випуску продукції, ставляться сировина й матеріали, паливо й енергія для технологічних цілей, покупні вироби й напівфабрикати, основна заробітна плата основних виробничих робітників, освоєння нових видів продукції й ін. До постійного (загальфірмовим) витратам — амортизаційні відрахування, орендна плата, заробітна плата адміністративно-управлінського апарата, відсотки за кредит, відрядні видатки, видатки на рекламу й ін.

Аналіз виробничих витрат дозволяє визначити їхній вплив на обсяг прибутку від реалізації, але якщо до цих проблем підійти глибше, те з'ясовується наступне:

такий розподіл допомагає вирішити завдання збільшення маси прибутку за рахунок відносного скорочення тих або інших витрат;

дозволяє шукати найбільш оптимальне сполучення змінних і постійних витрат, що забезпечують збільшення прибутку;

дозволяє судити про окупність витрат і фінансової стабільності на випадок погіршення господарської ситуації.

Критерієм вибору найбільш рентабельної продукції можуть служити наступні показники:

валова маржа на одиницю продукції;

частка валової маржі в ціні одиниці продукції;

валова маржа на одиницю обмеженого фактору.

Розглядаючи поводження змінних і постійних витрат, варто аналізувати склад і структуру витрат на одиницю продукції в певному періоді часу й при певній кількості продажів. От як характеризується поводження змінних і постійних витрат при зміні обсягу виробництва (збуту).

Таблиця. Поводження змінних і постійних витрат при зміні обсягу виробництва (збуту)

Обсяг виробництва (збуту) Змінні витрати Постійні витрати сумарні   на одиницю продукції сумарні на одиницю продукції Росте Збільшуються  Незмінні Незмінні Зменшуються Падає Зменшуються  Незмінні Незмінні Збільшуються 

Структура витрат не стільки кількісне відношення, скільки якісне. Проте вплив динаміки змінних і постійних витрат на формування фінансових результатів при зміні обсягу виробництва досить істотно. Саме зі структурою витрат тісно зв'язаний операційний важіль.

Ефект операційного важеля укладається в тім, що будь-яка зміна виторгу від реалізації завжди породжує більше сильна зміна прибутку.

Для розрахунку ефекту або чинності впливу важеля використовується цілий ряд показників. При цьому потрібне поділ витрат на змінні й постійні за допомогою проміжного результату. Цю величину прийнято називати валовою маржею, сумою покриття, внеском.

У ці показники входять:

валова маржа = прибуток від реалізації + постійні витрати;

внесок (сума покриття) = виторг від реалізації — змінні витрати;

ефект важеля = (виторг від реалізації — змінні витрати) / прибуток від реалізації.

Якщо трактувати ефект впливу операційного важеля як зміна валової маржі, то її розрахунок дозволить відповістити на запитання наскільки змінюється прибуток від збільшення обсягу (виробництва, збуту) продукції.

Змінюється виторг, змінюється чинність важеля. Наприклад, якщо чинність важеля дорівнює 8,5, а ріст виторгу планується на 3%, те прибуток виросте на: 8,5 х 3% = 25,5%. Якщо виторг падає на 10%, то прибуток зменшується на: 8,5 х 10% = 85%.

Однак при кожному росту виторгу від реалізації чинність важеля міняється, а прибуток росте.

Перейдемо до наступного показника, що випливає з операційного аналізу, — порогу рентабельності (або крапки беззбитковості).

Поріг рентабельності розраховується як відношення постійних витрат до коефіцієнта валової маржі:

Кваловой маржі = валова маржа / виторг від реалізації

Звідси:

поріг рентабельності = постійні видатки / Кваловой маржі

Наступний показник — запас фінансової міцності:

Запас фінансової міцності = виторг від реалізації — поріг рентабельності.

Розмір фінансової міцності показує, що в підприємства є запас фінансової стабільності, а виходить, і прибуток. Але чим нижче різниця між виторгом і порогом рентабельності, тим більше ризик одержати збитки. Отже:

чинність впливу операційного важеля залежить від відносної величини постійних витрат;

чинність впливу операційного важеля прямо пов'язана з ростом обсягу реалізації;

чинність впливу операційного важеля тим вище, ніж підприємство ближче до порога рентабельності;

чинність впливу операційного важеля залежить від рівня фондоемкости;

чинність впливу операційного важеля тим сильніше, чим менше прибуток і більше постійні видатки.

Приклад для розрахунку

Вихідні дані:

Виторг від реалізації продукції — 10000 тис. руб.

Змінні витрати — 8300 тис. руб,

Постійні витрати — 1500 тис. руб.

Прибуток — 200 тис. руб.

Розрахунок:

1. Розрахуємо чинність впливу операційного важеля.

Сума покриття = 1500 тис. руб. + 200 тис. руб. = 1700 тис. руб.

Чинність впливу операційного важеля = 1700 / 200 = 8,5 рази,

2. Припустимо, що на наступний рік прогнозується ріст обсягу реалізації на 12 %. Ми можемо розрахувати, на скільки відсотків зросте прибуток:

12% * 8,5 =102%.

10000 * 112% / 100= 11200 тис. руб

8300 * 112% / 100 = 9296 тис. руб.

11200 - 9296 = 1904 тис. руб.

1904 - 1500 = 404 тис. руб.

Чинність впливу важеля = (1500 + 404) / 404 = 4,7 рази.

Звідси прибуток зростає на 102 %:

404 - 200 = 204; 204 * 100 / 200 = 102%.

Визначно поріг рентабельності для цього приклада. Для цих цілей варто розрахувати коефіцієнт валової маржі. Він уважається як відношення валової маржі до виторгу від реалізації:

1904 / 11200 = 0,17.

Знаючи коефіцієнт валової маржі — 0,17, уважаємо поріг рентабельності.

Поріг рентабельності = 1500 / 0,17 = 8823,5руб.

Аналіз структури вартості дозволяє вибрати стратегію поводження на ринку. Існує правило при виборі вигідних варіантів асортиментної політики — правило «50:50».

Керування витратами у зв'язку з використанням ефекту операційного важеля дозволяє оперативно й комплексно підходити до використанню фінансів підприємства. Для цього можна скористатися правилом «50/50»

Всі види продукції підрозділяються на дві групи залежно від частки змінних витрат. Якщо вона більше 50 %, то поданим видам продукції вигідніше працювати над зниженням витрат. Якщо частка змінних витрат менше 50 %, то підприємству краще збільшити обсяги реалізації — це дасть більше валової маржі.

Освоївши систему керування витратами, підприємство одержує наступні переваги:

можливість збільшити конкурентоспроможність виробленої продукції (послуг) за рахунок зниження витрат і збільшення рентабельності;

розробити гнучку цінову політику, на її основі збільшити оборот і витиснути конкурентів;

заощадити матеріальні й фінансові ресурси підприємства, одержати додаткові оборотні кошти;

оцінити ефективність діяльності підрозділів підприємства, мотивацію персоналу.