Без стандартів якості Росія ризикує перетворитися у світовий смітник імпорту

У п'ятницю Держдума в другому читанні розгляне проект технічного регламенту на тютюнову продукцію. За законом про технічне регулювання, прийнятому ще в 2002 році, регламенти повинні замінити віджилі радянські Дст до 2010 року. Однак за минулі п'ять років до другого думського читання добирається тільки другий з них. Такими темпами старі стандарти будуть мінятися 200 років.

Тим часом наша країна може стати - і вже стає - місцем збуту неякісних закордонних товарів: взуття, машин, техніки та ін. Саме в Росію вже везуть те, що в більшості розвинених країн заборонено місцевими стандартами.

Більша частина Дст була прийнята в 70-80 роках минулого століття, вони вже давно застаріли й технологічно, і морально. Древній каталог стандартів, звичайно, обновляється, але катастрофічно повільно - куди поспішати, якщо їм на зміну до 2010 року прийдуть технічні регламенти. Чи прийдуть - велике питання. За п'ять років Держдума прийняла тільки п'ять із них, причому лише в першому читанні.

Своєчасне відновлення стандартів - єффективнейший метод боротьби не тільки за якість власної продукції, але й проти негідного імпорту. Наприклад, стандарти ЄС не дозволяють низькоякісним товарам попадати на європейський ринок. Заповзятливі виробники знаходять у цій ситуації інші ринки збуту, у тому числі й у Росії. Приміром, у першому півріччі 2007 року імпорт китайських автомобілів у РФ виріс у п'ять разів. Голова Руху автомобілістів Росії Віктор Похмелкин пояснив причини цього зовнішньоторговельного чуда: «Імпорт китайських машин збільшується в нас тому, що КНР не може збувати більшу частину своїх моделей на ринках ЄС і США. Їх просто туди не пускають, оскільки вони не відповідають стандартам якості й екологічних норм». А до нас - ласкаво просимо.

Те ж саме й у легкій промисловості. Напередодні вступу у ВТО імпортні ставки, наприклад, на взуття вже знизилися в нас до 10% (ЄС, помітимо, підняв їх до 16,5%). У результаті виробництво взуття в країні скоротилося на 9,2% у рік. Зараз три із чотирьох пар продаваної в Росії взуття - китайські.

Навіть у дохідних галузях, таких як металургія й нафтогазовий сектор, ситуація зі стандартизацією не занадто обнадіює. По даним співголови Союзу виробників нафтогазового встаткування Всеволода Кершенбаума, з 5 тис. російських стандартів машинобудівної продукції лише 30% гармонізовані з міжнародними. А в сфері нефтегазохимического машинобудування цей показник становить менш 10%. Загальна ж цифра відповідності вітчизняних Дст світовим зараз становить 46%, тоді як у західних країнах - ніколи не нижче 75, а частіше 85%.

Не дивно, що наші підприємства просто не готові провадити високоякісну продукцію, а те, що вони роблять, не затребувано не тільки на закордонних ринках, але й усередині країни.

Член бюро правління Російського союзу промисловців і підприємців (РСПП) Дмитро Пумпянский визнав недавно: «Загальновизнано, що стандартизація є таким же ефективним інструментом боротьби за ринок, як маркетинг і реклама. Застосування новітніх стандартів дозволяє усувати технічні бар'єри в міжнародній торгівлі й істотно знижує собівартість продукції за рахунок уніфікації матеріалів і комплектуючих». Промисловці це розуміють, але що від цієї користі - стандарти-те приймають не вони, а держава.

Зараз у Росії налічується 25 654 діючих державних стандарту. Гнітюча їхня більшість, як уже було сказано, застаріли. При цьому з вересня 2006 року по серпень 2007-го у Федеральний фонд технічних регламентів і стандартів надійшло 1248 нових Дст. Тобто за рік каталог російських стандартів обновився лише на 4,8%. Виходить, якщо про непрохідний техрегламентах забути, а тільки міняти радянські норми, на це однаково піде більше 20 років. Для порівняння: у США госстандарти обновляються кожні 5 років, а в Німеччині і Японії - кожні 4 роки.

Тим часом у концепції розвитку національної системи стандартизації, прийнятої правительством РФ ще в лютому 2006 року, поставлене завдання щорічного відновлення фонду національних стандартів у середньому на 10%, або на 2500 документів у рік. Безкоштовно це не робиться. В 2008 році з держбюджету на ці мети передбачене виділення 342 млн. руб. Тим часом Федеральне агентство по технічному регулюванню й метрології порахувало: щоб досягти 10-процентної норми, буде потрібно у два рази більше - 704 млн. руб. Може бути, і не треба було б нічого давати, якби приймалися техрегламенти, але ними-те адже поки й не пахне.