Асортиментна економіка - причина кризи

Це дивно, що дотепер більшість підприємців прагне розширити асортименти своїх товарів, для того щоб перемогти на ринку, особливо в кризу. Подібна неграмотність може коштувати Вашому бізнесу життя. Адже створення асортиментів на товари, які в ньому не особливо бідують, уже привело світову економіку до кризи. Я розкрию Вам секрет: зараз в усьому світі починається керований плановий стиск асортиментів, тільки споживач (і дрібний бізнес) про це ще нічого не знають. Розповімо про це докладніше.Уявіть собі, як складно провадити продукцію, наприклад, у різних корпусах (яскравий приклад - побутова техніка). Щоб створити кілька різних корпусів, необхідно розробити трохи прессформ, штампове оснащення під конкретну серію. А якщо ми хочемо бачити нашу продукцію в різному кольорі? На кожний колір розробляються різні пости для фарбування. Такий товар, особливо вироблений у дрібній серії, на виході виходить дуже дорогим. Виграє тільки той, хто провадить більшу й однакову серію. Але це немодно... як усе ще думає більшість.Зараз ціни на прилавках кратно вище собівартості. Є галузі, де роздрібна ціна перевищує собівартість в 10 разів! Звідки береться така крута націнка, що додається понад виробничу собівартість? Саме створення асортиментів, що вимагає високих виробничих витрат. Але асортименти тягне за собою не тільки виробничі витрати. Він спричиняє й витрати дистрибутивні. Багаторівневі оптові, дрібнооптові й роздрібні прилавки несуть на собі ризики не вгадати попит - ризики неліквідів. Тому вони починають конкурувати один з одним в області реклами - що ще більше роздуває ціну на роздріб. Висновок невтішний - дві третини потужності економіки витрачається на асортименти.Але давайте задамося питанням: для чого людині знадобилася така товарна розмаїтість? Відповівши на це питання, ми зрозуміємо й причину економічної кризи й шляхи виходу з нього.Розмаїтість асортиментів - це центральний нерв суспільного розвитку післявоєнної економіки. Людям набридло казармену одноманітність фашистської, тоталітарної й вічно, що недоїдає Европи, що влаштувала дві Світових війни за короткий проміжок часу. Європейцям набридло харчуватися одноманітними продуктами по картках, шити військовий мундир, ходити по лінієчці й носити ту саму зачіску все життя. Якщо Ви думаєте, що так жили тільки в СРСР, то ви помиляєтеся. Так жили скрізь. Але от Війна закінчилася - наступив час Квітів.До цього часу шістдесяті роки подарували нам (досить до речі) черговий виток науково-технічної революції, що дозволила викидати на ринок недорога синтетична розмаїтість фактур і відтінків. Промисловість початку провадити волю у воістину «промислових» масштабах. Люди захотіли відрізнятися друг від друга, самовиражатися через споживання. У них налагодило життя й з'явився час для дозвілля, а виходить, для хобби. А що таке хобби? Це ціла індустрія - спеціальні журнали, екіпірування, набори інструментів. Хобби - це дорогою спосіб життя, що відокремлює тебе від одних, зближаючи з іншими.Отже, товарна розмаїтість, ассортимерт - це корелят волі. Помнете, як Володимир Сорокін в «Дні опричника» описував тоталітарне суспільство майбутнього? Всіх товарів по двох - двох сорту ковбаси, два сорти сигарет, тільки от сир чомусь - один. «Чому сир-те - один?», - дивувався Сорокін.Може бути Ви не помнете або не знаєте, але піввіку назад існувало всього чотири чоловічих стрижки: «бокс», «напівбокс», «полька» і «під нуль». Жіноча ж зачіска всього одна - коса. Історики моди взагалі благословляють останні десятиліття, коли був досягнутий плюралізм модних образів і стилів. Тому що раніше, поза залежністю від росту, комплекції й інших особливостей фігури, мода диктувала носити один-єдиний силует, що ідеально підходив п'яти відсоткам населення, а інших робив смішними, безглуздими й незграбними.Раніше, коли промисловість всіх країн працювала на оборонку й провадила, в основному, танки й верстати для металургії, на товари народного споживання залишалося мало чинностей і коштів. Ці товари провадилися великими серіями й були неассортиментни. Це була епоха, коли Уинстон Черчілль кинув у народ своє знамените гасло: «Не запитуй, що Англія зробило для тебе. Запитай себе, що ти можеш зробити для Англії».З погляду економіки сектора товарів народного споживання відбувалося от що. Щоб провадити ці великі одноманітні серії, людям треба було менше працювати. (Правильно, вони ж були зайняті в інших галузях). Але люди хотіли працювати ще менше. Коли прийшла нова епоха - епоха достатку, люди вперше спробували на смак розмаїтість - і стали нарощувати його швидкими темпами. І от незабаром виявилося, що для того, щоб забезпечити собі швидко звичним розмаїтість, що стала, життя, потрібно багато працювати - набагато більше, ніж раніше. Виявилося, що кожний новий квант волі дається все більшою працею. Але зусилля не виправдали очікувань...Що ж відбулося? Асортиментна розмаїтість була націлена, у першу чергу, на те, щоб задовольнити самі спокушені запити знаючих собі ціну людей, що мають масу примх і дозвілля для реалізації цих примх. Ринок перестав задовольняти тільки нижчі потреби піраміди Маслоу, ці потреби економісти ще називають «дефицитарними», «анималистическими». Ринок став задовольняти потреби з верхньої частини цієї горезвісної піраміди - потреби в самореалізації, творчості, потребі займати певне положення в суспільстві. Можна із упевненістю й без усяких метафор сказати, що ринок почав провадити волю управляти своїм колом спілкування і якістю особистого часу.Адже кожний з нас створює собі комфортне коло спілкування. А для того, щоб не помилитися у виборі друга або партнера, людина при першій же зустрічі починає швидко зчитувати із зовнішнього вигляду незнайомця ознаки його приналежності до тієї або іншої групи. Все говорить про людину: його зачіска, його колір волосся, взуття, аксесуари, мобільний телефон, які книги він читає, який журнал валяється в нього на дивані, яку музику слухає, яким видом спорту займається, як проводить своє дозвілля. Для того, щоб ми спілкувалися тільки «зі своєю компанією», ринок провадив і провадив би дотепер, якщо б не криза, всі свої товари.І от у якийсь момент виявилося, що ринки перенапружилися й перенапружили самих людей. Деякі люди, ще до настання кризи вирішили, що вони не готові працювати більше, щоб жити насищенней і краще. Виявилося, що для того щоб підтримувати вже створений рівень споживання, потрібно працювати стільки, що ніякого часу на вибудовування особистого життя вже не залишається.У відомого економіста й автора проекту Имхонет - Олександра Долгина є таке улюблене вираження - «якісний особистісний час». Він же говорить про те, що причина сьогоднішньої кризи - у надвиробництві волі. Продукція сучасних ринків - це людська воля, що була зрозуміла як необмежене й різноманітне споживання. У погоні за цим самим якісним особистісним часом ми втратили вільний час взагалі. І споживач реагує на це однозначно - він скорочує споживання в загальному-те непотрібних йому речей, у першу чергу асортиментних товарів. Тобто спочатку асортименти вдарив по світовій економіці, а потім криза вдарила по асортиментах.Економісти наводять наступний приклад.Автомобілі моделі «Т», які сходили з конвеєра Форда, були всі як один одноманітно-чорного кольору. Це був один із самих успішних маркетингових ходів Форда. Його автомобіль коштував дешевше, тому що виробники не збільшив його вартість асортиментним рядом. Тодішній молодий середній клас просто не потягнув би таких дорогих різнобарвних моделей. Зараз настав момент, коли нинішній середній клас теж не витримує того обсягу воль, що йому запропонували.Приведемо інший приклад. Так, пляшка звичайного неживого пива, відібрана з 57 сортів, обходиться вдвічі дорожче, ніж така ж пляшка, обрана з десяти сортів.Цінність пива залишається колишньої - нульовий (і споживач пива це відмінно розуміє). Але от вартість пляшки змінюється істотно, тільки залежно від ряду товарів, у якому вона представлена!У кризі споживач різко скорочує видатки на «дуті асортименти». Економісти пророкують, що ми входимо в епоху так званого «Нового Середньовіччя», коли нав'язана інтенсивність життя перестає бути потрібна. Споживач не хоче працювати по 12 годин на день, щоб мати волю вибрати в супермаркеті пляшку поганого пива з 57 сортів, що відрізняються друг від друга тільки кольором етикетки й смаком синтетичного ароматизатора.

Споживач голосує за маленьку приватну броварню.

Джерело: www.in-crisis.ru